«Це життя, про яке я мріяв»: 19-річний кримчанин після 12 років окупації оселився в Києві

Матвій народився в Євпаторії. У 2013 році він пішов до першого класу української школи, але вже наприкінці навчального року Крим опинився під російською окупацією. Хлопець згадує, що все змінилося раптово: зникла українська мова, змінилися ціни, а на вулицях з'явилися інші прапори. Для дитини це було незрозуміло, адже дорослі не пояснювали, що відбувається.

На шостому році навчання його клас перетворили на кадетський. Школярів залучали до військових заходів: вчили складати та розбирати зброю на швидкість, марширувати та брати участь у церемоніях підняття прапора. Матвій намагався уникати цих заходів, але не завжди виходило. Він каже, що ніколи не розглядав для себе майбутнє російського військового.

Після початку повномасштабного вторгнення хлопець відчув посилення пропаганди серед кримської молоді. Саме тоді він почав самостійно вивчати українську мову, хоча в його родині нею ніхто не спілкувався. Він дивився україномовні відео та контент. За його оцінкою, за роки окупації погляди однолітків змінилися: якщо раніше у класі було приблизно 50 на 50 прихильників і противників Росії, то до закінчення школи у 2024 році співвідношення стало 90 на 10 на користь Росії.

Остаточно виїхати Матвій вирішив у 2022 році. Він дочекався закінчення школи, а щоб не викликати підозр у батьків, вступив у Москві на політологію. Паралельно працював і збирав гроші на дорогу. Про можливість повернутися за українським свідоцтвом про народження він дізнався із соцмереж. Йому потрібно було отримати посвідчення особи на повернення в Україну в українській дипломатичній установі в Мінську. Хлопець узяв свідоцтво, купив квиток і вирушив у дорогу.

2 травня Матвій через Білорусь перетнув український кордон. Найяскравішим спогадом для нього стала українська мова, яку він почув від військового на кордоні. «Я видихнув і зрозумів, що все — я можу жити таке життя, яке я хочу», — згадує він. У Ковелі його зустріли волонтери, а зараз він живе в гуртожитку для переселенців у Києві.

За цей час Матвій отримав український паспорт, склав вступний іспит з української мови на 190 балів і вступив до Таврійського університету на політолога. Там він познайомився з Дарією, яка також родом із Криму, із Сімферополя. Молоді люди почали дружити, а потім вирішили, що хочуть жити разом усе життя.

Свій перший День Незалежності на вільній території Матвій зустрічає в Києві. «Для мене День Незалежності — це коли ми, як народ своєї країни, можемо обирати своє майбутнє так, як ми хочемо, незалежно від інших країн», — говорить він. Біля стели на Майдані Незалежності хлопець загадує бажання: після 12 років життя в окупації та війни він найбільше мріє про мир.