Алла Горська: від радянської кар'єри до символу шістдесятництва

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в Ялті. Її батько Олександр Горський був відомим радянським кінодіячем, тож родина була зросійщеною. Мистецьку освіту Алла здобула в Києві й почала кар'єру в радянській системі: її ранні роботи, присвячені зокрема шахтарській праці, навіть потрапляли на всесоюзні виставки.

На початку 1960-х її погляди суттєво змінилися. Горська почала свідомо спілкуватися українською в дорослому віці, а допомагала їй у вивченні мови Надійка Світлична. Водночас із батьком художниця до кінця життя розмовляла російською.

У 1960-х Горська стала однією з активних учасниць київського Клубу творчої молоді "Сучасник". Разом із Лесем Танюком, Василем Симоненком та іншими шістдесятниками вона організовувала мистецькі й літературні заходи та повертала інтерес до української культури. У 1962 році разом із Симоненком і Танюком вона шукала місця масових поховань жертв НКВС, зокрема в Биківні, після чого вони звернулися до Київської міськради.

У 1964 році Горська разом з Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створила вітраж "Шевченко. Мати" для Київського університету. Напередодні відкриття його знищили за вказівкою партійного керівництва: влада визнала роботу ідейно ворожою, а Горську та Семикіну виключили зі Спілки художників.

Після хвилі арештів української інтелігенції у 1965 році Горська підписувала протести проти політичних переслідувань, листувалася з політв'язнями, допомагала їхнім родинам і поширювала самвидав. У 1968 році вона підписала відкритий лист із вимогою припинити політичні репресії, після чого її вдруге виключили зі Спілки художників.

28 листопада 1970 року Горську вбили у Василькові на Київщині. Офіційно злочин досі не розкрито, хоча дослідники та "Енциклопедія України" вказують на обставини, які можуть свідчити про причетність КДБ.

Життя Алли Горської тривало лише 41 рік, але її ім'я стало одним із символів українського шістдесятництва. Вона відмовилася від комфортної кар'єри заради власних переконань і залишила по собі мистецьку та правозахисну спадщину.