Алла Горська: шлях художниці, яка обрала українську та правду

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в Ялті. Її батько Олександр Горський був відомим радянським кінодіячем, а сама вона здобула мистецьку освіту в Києві й починала кар'єру в радянській системі. Ранні роботи Горської були присвячені, зокрема, шахтарській праці та потрапляли на всесоюзні виставки.

На початку 1960-х її погляди суттєво змінилися. Горська свідомо почала спілкуватися українською вже в дорослому віці, вивчати мову їй допомагала Надійка Світлична. Водночас із батьком вона до кінця життя розмовляла російською.

У 1960-х Горська стала однією з активних діячок Клубу творчої молоді "Сучасник" у Києві. Разом із Лесем Танюком, Василем Симоненком та іншими шістдесятниками вона організовувала мистецькі й літературні заходи, відроджувала інтерес до української культури. У 1962 році Горська разом із Симоненком і Танюком займалася пошуком місць масових поховань жертв НКВС, зокрема у Биківні, після чого вони звернулися до Київської міськради.

У 1964 році Горська разом з Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створила вітраж "Шевченко. Мати" для Київського університету. Напередодні відкриття його знищили за вказівкою партійного керівництва. Влада визнала роботу ідейно ворожою, а Горську та Семикіну виключили зі Спілки художників.

Після хвилі арештів української інтелігенції у 1965 році Горська підписувала протести проти політичних переслідувань. Вона листувалася з політв'язнями, допомагала їхнім родинам і поширювала самвидав. У 1968 році художниця підписала відкритий лист із вимогою припинити політичні репресії, після чого її вдруге виключили зі Спілки художників.

28 листопада 1970 року Горську вбили у Василькові на Київщині. Офіційно злочин залишається нерозкритим, хоча дослідники та "Енциклопедія України" зазначають наявність обставин, які вказують на можливу причетність КДБ.

Життя Горської тривало лише 41 рік, але її ім'я стало одним із символів українського шістдесятництва. Вона відмовилася від комфортної кар'єри заради власних переконань і залишила по собі мистецьку та правозахисну спадщину.