На Чернігівщині попрощалися з шістьома захисниками

У п'ятницю, 11 вересня, жителі кількох громад Чернігівщини провели в останню путь шістьох захисників України. Йдеться про Олега Михулю, Віталія Тодавчича, Миколу Солов'я, Артема Якобчука, Василя Дейнеку та Дмитра Темляка. Про це розповіли Менська, Новобілоуська, Лосинівська, Бобровицька й Козелецька громади, а також старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.

Олег Михуля народився 12 листопада 1974 року в Мені, навчався у місцевій школі №1. Здобув фах техніка-будівельника в Конотопському будівельному технікумі транспортного будівництва, проходив строкову службу. Працював на шляховій ремонтно-будівельній дільниці, на консервному заводі, у ТОВ «Нептун» та на підприємстві «Нямуно банга-Мена», а згодом займався будівництвом як приватний майстер. Рідні згадують, що він мав золоті руки, сам звів дім за власноруч зробленим картонним макетом, любив риболовлю та збирання грибів і ягід. Разом із дружиною виховував доньку й сина, мріяв після війни облаштувати велику теплицю. Навесні 2023 року його мобілізували до ЗСУ: старший сержант Михуля служив начальником ремонтної майстерні засобів зв'язку батальйону управління четвертої окремої важкої механізованої бригади. Помер 4 вересня 2026 року в Балаклії Ізюмського району на Харківщині від тяжких травм, отриманих під час виконання обов'язків. Поховали воїна на центральному кладовищі Мени.

Віталій Тодавчич народився 1992 року та жив у селі Кувечичі. Микола Соловей народився 20 березня 1996 року в селі Русанів Броварського району Київської області, а з піврічного віку зростав у Галиці, де 2013 року закінчив місцеву школу I–III ступенів. Після навчання в Київському професійному енергетичному ліцеї здобув професію слюсаря-електромонтажника та працював у Києві. З 2021 року проходив строкову службу в 198-му навчальному центрі Військово-Морських Сил ЗСУ, а з початком повномасштабної війни долучився до Національної гвардії. Служив гранатометником у полку «Азов», мав позивний «БОТ». Загинув 30 грудня 2025 року від вогнепального кульового поранення під час бойового завдання в районі Софіївки Краматорського району на Донеччині.

Артем Якобчук народився 9 серпня 1992 року в селі Сабарівка Оратівського району Вінницької області, де закінчив вісім класів. У 2005 році родина переїхала до Бобровиці, і там він продовжив навчання у закладі загальної середньої освіти №1. Згодом здобув спеціальність «зварювальник-водій» у Ніжинському професійному аграрному ліцеї. 2011 року був призваний на строкову службу, а з 2014-го захищав Україну в зоні АТО/ООС. Після завершення мобілізації свідомо укладав контракти й далі служив, а з 13 квітня 2022 року знову став на захист держави. Загинув 6 вересня 2026 року на Харківщині. Поховали воїна в Бобровиці. У нього залишилися дружина, донька, батьки та брати.

Василь Дейнека народився 1 жовтня 1981 року в Прип'яті Київської області, навчався у школі №270 у Києві, здобув спеціальність електрозварювальника в Київському училищі №25. Працював на Київському суднобудівельно-судноремонтному заводі та в комерційних структурах. З 2002 року родина мешкає в селі Єрків Козелецької селищної громади. 19 березня 2022 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Старший солдат Дейнека загинув 1 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Мирового Краматорського району на Донеччині. У нього залишилися дружина, доньки, батько, брат та сестра з родинами.

Дмитро Темляк народився 23 січня 1985 року в німецькому Потсдамі в родині військовослужбовців. 1992 року пішов до школи №30 у Чернігові, після дев'ятого класу вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, яке закінчив 2003 року. Того ж року вступив до Полтавського інституту зв'язку, де 2007-го здобув спеціальність «Бойове застосування та управління підрозділів із засобами зв'язку». З липня 2007 року служив у військовій частині, брав участь в АТО/ООС, а під час повномасштабного вторгнення захищав Чернігівщину, Сумщину та Донеччину. Помер 1 вересня 2026 року у військовому госпіталі в Києві. Поховали його на кладовищі в Ялівщині. У нього залишилися дружина та двоє синів.