На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками, яких вважали зниклими безвісти

Церемонії прощання відбулися в кількох громадах області — Іванівській, Мринській та Новгород-Сіверській. Людей, які чекали на своїх рідних роками, нарешті поховали з військовими почестями.

Святослав Пархомчук народився 1983 року на Волині, згодом родина переїхала на Луганщину. Після школи він оселився в селі Количівка на Чернігівщині, опанував фах газозварника, пройшов строкову службу. У 2015-му пішов захищати Україну в зоні АТО. Востаннє виходив на зв'язок 13 червня 2024 року під час бойового завдання біля Роздолівки на Донеччині — тоді його визнали зниклим. Лише через два роки ДНК-експертиза підтвердила загибель військового. Поховали захисника в Количівці.

Віктор Свиста народився 1982 року в селі Держанівка, виріс на Носівщині. Здобув освіту в Київському енергетичному технікумі, відслужив в армії, працював у столиці. До війська його мобілізували в липні 2025-го. Після підготовки в Гончарівському навчальному центрі він потрапив у 81-шу окрему аеромобільну бригаду на Краматорський напрямок. 8 листопада 2025 року під час штурмових дій ворога в районі Серебрянки зв'язок із бійцем втратили. Тіло воїна знайшли лише в травні 2026 року, експертиза підтвердила його загибель. У Мринській громаді, де поховали Віктора, 3 вересня оголосили Днем жалоби. У захисника залишилися батьки, брат і сестра.

Роман Казора народився 1988 року в селі Гірки на Новгород-Сіверщині. Після навчання в Березнянській школі-інтернаті працював на місцевому сирзаводі. До лав ЗСУ його мобілізували в листопаді 2024-го, а вже з весни 2025-го рідні не мали звісток про нього. Як з'ясувалося, військовий загинув 7 травня 2025 року під час виконання бойового завдання. Попрощалися з ним у рідному селі.

Олексій Ященко народився 1993 року в Чернігові, працював будівельником. Із початком повномасштабного вторгнення, не маючи військового досвіду, добровільно став на захист міста, а згодом долучився до 115-ї окремої механізованої бригади. Восени 2022-го зазнав тяжкого поранення біля Опитного на Донеччині, але після лікування повернувся до побратимів. Загинув 12 квітня 2024 року в районі Новобахмутівки. Воїна відзначено почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій». Поховали Олексія в Чернігові на кладовищі в Ялівщині. У нього залишилися дружина, донька та мати.

Ці четверо чоловіків — не просто прізвища у зведеннях. Кожен із них мав дім, родину, плани. І кожен до останнього виконував свій обов'язок. Їхня пам'ять — у серцях тих, хто дочекався можливості попрощатися.