День Державного Прапора: історія синьо-жовтого стяга від козаків до сьогодення

День Державного Прапора України офіційно відзначається з 2004 року. Проте історія синьо-жовтого поєднання сягає значно глибше — часів Русі та козацької доби. Козаки використовували синє тло для полкових і сотенних знамен, на яких зображали жовті хрести, зброю та небесні світила.

Уперше синьо-жовтий стяг як прапор українського народу підняли в червні 1848 року над ратушею у Львові, під час європейської «Весни народів». Згодом, 29 березня 1917 року, на Святі свободи у Києві українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами. Сергій Єфремов так описував цю подію: «Ціле море людських голів навкруги. І розгорнулась поруч безконечна стрічка людей, що безупинною лавою йшли і йшли протягом цілого дня. Мають корогви на вітрі, голосно лунають нечуті ще слова, гремить бадьора мелодія… Ось блакитно-жовті – сонце і небо – українські прапори».

У 1917 році синьо-жовтий стяг став офіційним прапором української державності, а у квітні 1918 року його підняли над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі. За радянських часів національний прапор був під забороною, проте дисиденти не припиняли спроб його підняти. 1 травня 1966 року студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса вивісили стяг над будинком Київського інституту народного господарства, за що згодом отримали тюремні терміни. 22 січня 1973 року Володимир Мармус із товаришами вивісив чотири прапори в Чорткові на Тернопільщині.

Офіційне повернення символу відбулося на початку 1990-х років. 24 липня 1990 року прапор урочисто підняли над Київською міською радою, а 4 вересня 1991 року він з'явився над будівлею Верховної Ради України. 28 січня 1992 року Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.

Сьогодні День Державного Прапора — це не лише вшанування символу, а й нагадування про багатовікову боротьбу українців за право мати власну державу та її головні атрибути.