«Герань-5» над Києвом: чому перехоплювачі не допоможуть

Експерт з військових технологій, радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов розповів про особливості нових російських безпілотників. За його словами, окупанти запускають «Герань-5» з відстані близько 400 кілометрів, і ці апарати суттєво відрізняються від попередніх моделей.

«Реактивні перехоплювачі тут не надто допоможуть», — зазначив Бескрестнов. Він наголосив, що попри складність перехоплення, українська протиповітряна оборона успішно знищує ці дрони, що є позитивним сигналом. Водночас противник, імовірно, продовжуватиме застосовувати цю зброю.

«Герань-5» — це реактивний ударний безпілотник, який серійно виробляють у Росії, зокрема в особливій економічній зоні в Алабузі (Татарстан). Його конструкція базується на іранських розробках, зокрема дроні Karrar, але ключові деталі — малогабаритні турбореактивні двигуни — імпортуються з Китаю під виглядом цивільної продукції. Усередині апаратів також знаходять мікроелектроніку зі США та Німеччини.

За даними Головного управління розвідки Міноборони України, повна злітна маса «Герані-5» — 850 кг. Крейсерська швидкість становить 450–600 км/год, що значно перевищує показники «Герані-3». Тривалість польоту — близько двох годин, оціночна дальність — до 950 км. Максимальна висота — 6 км, але фактично зафіксоване застосування відбувається на висоті від 200 метрів до 3 км.

Силова установка — китайський турбореактивний двигун TELEFLY TF-TJ2000A з тягою 200 кгс. Безпілотник оснащений польотним контролером FCU, інерціальною навігаційною системою SADRA/MINSOO, супутниковою навігаційною системою «Комета-М12» та системою передачі телеметрії Tracker V3 на базі мікрокомп’ютера Raspberry. Обшивка фюзеляжу, крила та хвостове оперення виготовлені з вуглецевого волокна, а силова конструкція — з алюмінієвого профілю та заліза.

Раніше військові експерти зазначали, що Росія намагається компенсувати дефіцит ракет, переробляючи ударні дрони «Шахед» у спрощені ракетні системи. Нові «Герані» становлять більшу загрозу через вищу швидкість та складність ураження, що вимагає від українських захисників постійного вдосконалення тактики протиповітряної оборони.