У Буковелі зібралися сім сусідів України: що дає «Карпатська вісімка»
У Буковелі відбувся установчий саміт формату C8, який зібрав за одним столом сімох сусідів України по регіону. Київ привіз на зустріч не заклики, а конкретний каталог проєктів на 10,7 мільярда доларів.
Україна вперше зібрала за одним столом сімох сусідів по регіону: Польщу, Румунію, Словаччину, Чехію, Австрію, Угорщину і Сербію. Формат отримав назву C8, «Карпатська вісімка». Про трек президент Володимир Зеленський говорив ще на початку серпня. Установчий саміт триває три дні, підписано спільну декларацію, участь узяли понад 500 представників бізнесу.
Особливість цього формату – у складі учасників. За одним столом опинилися країни, які щодо війни поводяться по-різному. Польща Дональда Туска залишається головним логістичним і політичним тилом України. Угорщина після квітневих виборів змінила премʼєра: Віктор Орбан програв, переміг Мадяр, і різниця відчутна – він називає Росію агресором і приїздив до Києва. Водночас зброї Угорщина не дає, «Тиса» голосувала проти позики ЄС на 90 мільярдів євро, а щодо вступу Мадяр наполягає на референдумі. Улітку Будапешт розблокував один переговорний кластер із пʼяти, які сам і заблокував, решта чотири досі стоять. Сербія Вучича санкцій проти Росії не вводила й не збирається. Словаччина торгується з Брюсселем щодо санкційних списків.
Тож за столом – ті, хто зброї не дасть, голосу за вступ не гарантує і від російського газу відмовляється в дуже різному темпі. Саме тому вхідний квиток сюди інший.
Україна привезла на саміт каталог із 90 проєктів на 10,7 мільярда доларів. Дві третини суми – енергетика: розвідка газових родовищ на Полтавщині, третя черга Дністровської ГАЕС, генерація в Бурштині. Далі логістика – нафтопровід Броди–Адамово, пасажирські залізничні маршрути до ЄС, транскордонний термінал. Це речі, під якими сусід може підписатися, не платячи вдома політичної ціни. Угорському виборцю не треба пояснювати, навіщо його країна бере участь у прокладанні колії. Зеленський формулює це прямо: Карпати мають стати одним із двигунів економічного зростання та експорту енергії. Україна заходить у цю розмову як постачальник потужності, до якого в сусідів є практичний інтерес.
Наскільки все це поки працює, видно зі списку тих, хто приїхав. Туск, Вучич і президент Румунії Дан були особисто. Фіцо скасував візит через хворобу, Словаччину представляв держсекретар МЗС, хоча словацька бізнес-делегація доїхала і сіла в енергетичну панель. Угорщину, Чехію й Австрію представляли не глави держав і урядів. Для установчого саміту це прийнятний результат, але рівень делегацій, а не текст декларації, показує, скільки формат важить у столицях.
Чого декларація не каже – звідки гроші. Інституції ЄС на саміті присутні, каталог проєктів існує, але 10,7 мільярда доларів лежать не в Буковелі, і чи має C8 власний механізм ухвалення рішень, поки невідомо. Туск сказав там просту річ: карпатська ініціатива може підтримати рух України до ЄС. У цьому й полягає розрахунок. Інституційний шлях у Брюсселі раз у раз впирається в чуже вето, і поки він стоїть, Київ добудовує паралельну колію – буквально.
Кожен спільний термінал, кожна лінія електропередачі й кожен кілометр колії створюють у сусідній країні групу людей, яка заробляє на українській інтеграції. Такі групи тиснуть на власні уряди сильніше за будь-яку декларацію солідарності. Це повільно і зовсім не героїчно, але вето знімають інтересами, і C8 – спроба виростити ці інтереси там, де симпатій до нас більше не стане.
