Холмська чудотворна ікона XI століття: як святиня опинилася в Луцьку

Холмська ікона Божої Матері, датована кінцем XI — початком XII століття, є одним із найшанованіших образів української сакральної спадщини. Виконана в техніці візантійського малярства, вона, за церковним переданням, потрапила на Русь-Україну ще за часів князя Володимира.

Із XIII століття святиня перебувала в Холмі, де прославилася численними чудесами. Під час Першої світової війни ікону вивезли до Москви, а згодом вона опинилася в Києві, у Флорівському монастирі. У період войовничого атеїзму, щоб уберегти образ від конфіскації, ікону розібрали на три окремі дошки, які переховували в різних родинах.

У 1943 році завдяки зусиллям митрополита Іларіона Огієнка святиню вдалося повернути до Холма. Проте вже влітку 1944 року її слід загубився. Як з’ясувалося згодом, понад пів століття ікону таємно зберігала родина православного священника з Холма Гавриїла Коробчука, якого переселили в Україну.

У 2000 році донька священника Надія Горлицька передала Холмську ікону до Волинського краєзнавчого музею. За умовами договору святиню передали на довічне зберігання, що передбачає її реставрацію, надійне збереження та доступ до реліквії для людей різних віросповідань. Реставрацію ікони здійснив Анатолій Квасюк.

Відтоді Луцьк став важливим центром дослідження історії цієї святині: тут щороку проводять міжнародну наукову конференцію, присвячену, зокрема, Холмській іконі. До початку повномасштабної війни в місті щороку відбувалося паломництво до ікони в день Різдва Пресвятої Богородиці. Нині давній образ залишається в Музеї волинської ікони, де його можуть побачити всі охочі.