Літаюча тарілка в Києві: що насправді ховається за футуристичним фасадом

Будівля, схожа на величезний диск, що завис у повітрі, з'явилася в Києві понад пів століття тому. Її спроєктували архітектори Флоріан Юр'єв та Лев Новиков, і вона одразу вирізнялася на тлі типової радянської забудови. Опори конструкції заховані, тож створюється враження, ніби тарілка справді летить.

Задум авторів був значно амбітнішим, ніж просто створення ефектної будівлі. Флоріан Юр'єв, який був не лише архітектором, а й композитором та винахідником, мріяв про світломузичний театр. Він хотів об'єднати музику, світло та архітектуру в єдиному просторі. Однак через технічні обмеження того часу цю ідею втілити не вдалося, і приміщення почали використовувати як кінолекційну залу.

Головна особливість «тарілки» — її акустика. Завдяки особливій конструкції стелі зал дозволяв чути весь діапазон частот людського голосу та музичних інструментів без жодних електронних підсилювачів. Тобто футуристична форма була не просто декорацією, а безпосередньо впливала на те, як звук поширюється всередині. Юр'єв мріяв про простір, де архітектура та музика працюють разом, і ця будівля стала частиною його більшого задуму — створити новий тип культурного простору.

Щодо самої форми, то ніякого «секретного послання» чи натяку на прибульців у ній немає. Це було архітектурне та функціональне рішення, яке дозволяло будівлі виглядати легкою, хоча всередині розташований великий зал. Увесь комплекс УкрІНТЕІ, до якого входили висотний корпус інституту, «тарілка» та бібліотека, мав символізувати науково-технічний прогрес. Для радянського Києва це була своєрідна демонстрація архітектури майбутнього.

Нині «тарілка» має статус пам'ятки архітектури місцевого значення — її внесли до реєстру у 2020 році. Цьому передувала непроста історія: у 2017-му частину корпусів інституту передали в оренду забудовнику, який планував звести поруч торгово-розважальний комплекс. Виникла ідея інтегрувати «тарілку» в нову забудову, що викликало обурення активістів та прихильників збереження київського модернізму. У 2024 році Міністерство розвитку громад заявило, що споруду збережуть без зміни головного фасаду та основної композиції. Основними предметами охорони визначили лінзоподібний об'єм будівлі та кінолекційну залу.