«Час не лікує»: у Луцьку вшанували пам’ять загиблих захисників ходою з 40-метровим прапором

25 січня в Луцьку відбулася пам’ятна хода, яку організували дружини загиблих військовослужбовців. Захід об’єднав близько 250 людей, які пройшли від Київського до Театрального майдану з 40-метровим прапором «Крила, що нас тримають». На полотнищі були розміщені імена загиблих захисників із Волинської області.

Як розповіла керівниця обласного об’єднання матерів і дружин захисників України Катерина Свищ, таку ходу провели вперше, хоча сам прапор розгортали й минулого року. За її словами, мета акції — щоб про родини загиблих знали не лише близькі, а й усі волиняни.

Катерина Свищ поділилася власною історією: її єдиний син, офіцер-розвідник, загинув 25 січня 2015 року в районі Дебальцевого. Він був курсантом Львівської академії сухопутних військ. Загалом у волинському об’єднанні матерів і дружин захисників — близько 400 родин.

Серед учасників заходу була Світлана Сидорука, дружина загиблого військового Івана Сидорука з села Карасин Камінь-Каширського району. Чоловікові було 58 років. Він пройшов війну двічі: воював у складі 12 батальйону київських добровольців у Луганській області, а в 2022 році з першого дня повномасштабного вторгнення пішов до військкомату і служив у 14 бригаді. Після полону став інвалідом війни. У травні 2023 року подружжя поїхало на схід як волонтери, і Іван загинув у дорожній аварії.

На захід прийшла й Тетяна Осіпова, чий син Валерій загинув 31 серпня 2024 року у віці 37 років. Він працював у Києві та сам уклав контракт. Воював у складі 93 бригади «Холодний Яр» на Донеччині, зокрема поблизу Бахмута. Загинув від скиду з дрона, коли їхав із позиції.

На Театральному майдані священики відслужили молебень за загиблими захисниками. Учасники акції прикріпили до стяга символічних паперових голубів з іменами полеглих, а також поклали квіти до пам’ятного фотостенду «Герої Небесної Сотні — Загинули за єдність України».