Надгробну плиту Андрія Мельника повернули з Люксембургу на Львівщину

У село Воля Якубова, що на Дрогобиччині, привезли надгробну плиту з могили Андрія Мельника, лідера ОУН та полковника Армії УНР. Плита майже 62 роки зберігалася на місці поховання у Люксембурзі, тепер її розмістять біля музею, присвяченого Мельнику.

Як зазначили у Львівській обласній військовій адміністрації, після того, як прах полковника та його дружини Софії повернули в Україну і перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі у Києві, важливо було зберегти цей предмет пам'яті та повернути його туди, де Андрій Мельник народився й звідки починав свій життєвий шлях.

Начальник Львівської ОВА Максим Козицький розповів, що плита перебувала у Люксембурзі майже 62 роки. Він наголосив, що повернення та перепоховання видатних українців, які через історичні обставини поховані за кордоном, відбувається за ініціативи Президента України Володимира Зеленського. «Багато українців, які присвятили життя боротьбі за Незалежність нашої Держави, через окупацію та вимушену еміграцію померли далеко від України. Тепер нарешті ми можемо повернути їх додому та належно вшанувати у державі, за яку вони боролися», — зазначив Козицький.

Це вже друга надгробна плита, привезена з-за кордону на Львівщину. Раніше, 13 серпня, до Зашкова доправили пам'ятник полковника Євгена Коновальця, який 87 років стояв на його могилі на кладовищі Кросвейк у Роттердамі. Оригінальний пам'ятник 1939 року зберігатимуть у музеї-садибі Євгена Коновальця.

Андрій Мельник — військовий і політичний діяч XX століття, полковник Армії УНР, близький побратим і родич Євгена Коновальця. Він був співзасновником Української військової організації, крайовим комендантом. Через активну українську діяльність його заарештували 1924 року і засудили до п'яти років ув'язнення у польських тюрмах.

Після загибелі Коновальця у 1938 році Мельник, за усним заповітом, очолив Провід українських націоналістів. Під час Другої світової війни перебував у Берліні, сподіваючись на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, але швидко розчарувався у німецькій політиці. Після розколу в ОУН очолив помірковану частину, організовував «похідні групи» для пропагандистської роботи в Україні, що викликало невдоволення гітлерівців. З початку 1942 року він був під домашнім арештом, а з лютого 1944-го — у концтаборі Заксенгаузен.

Після війни Мельник певний час перебував у таборах переміщених осіб, а з кінця 1945 року жив у Люксембурзі, куди його запросив Великий герцог. У 1947 році його обрали довічним головою ОУН, а 1957-го він запропонував створити Світовий конгрес українців. Помер Андрій Мельник 1 листопада 1964 року в Кельні, похований на цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі. Останки його та дружини Софії 25 травня перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині.