1914 рік: як Росія вперше окупувала Львів і що з цього винесли сьогодні

3 вересня 1914 року російські війська фактично без бою увійшли до Львова. Австрійська армія, виснажена боями в Галичині, відступила, залишивши місто напризволяще. Для мешканців це стало шоком: ще напередодні місто жило чутками про наступ, люди масово тікали, штурмуючи поїзди. У тисняві на вокзалі загинуло щонайменше вісім осіб.

Окупація тривала майже десять місяців і супроводжувалася репресіями, цензурою та примусовою русифікацією. Влада закривала українські видання, обмежила телеграфний і телефонний зв'язок, запровадила комендантську годину. Виїхати з міста можна було лише за спеціальним дозволом. Годинники перевели з середньоєвропейського часу на петроградський, а на фасадах будинків зобов'язали вивішувати російські триколори.

Під особливий тиск потрапили українці. Окупаційна адміністрація вважала Галичину «исконно русской землей», а все, що виявляло місцеву самобутність, називала «мазепинством». Проти греко-католицької церкви розгорнули кампанію: митрополита Андрея Шептицького вислали вглиб Росії. Українська інтелігенція, яка не встигла емігрувати, опинилася під наглядом, а будь-які прояви національної ідентичності каралися.

За свідченнями очевидців, окупанти діяли за логікою, яку 1914 року озвучив міністр закордонних справ Росії Сазонов: настав «найбільш зручний момент для того, щоб раз назавжди покінчити з вашим українством». Цю цитату згодом наводив у споминах Дмитро Дорошенко, український міністр закордонних справ часів гетьмана Скоропадського.

Попри деклароване «звільнення», життя львів'ян погіршилося: зросли ціни, зникли товари, бракувало палива. З досягнень окупаційної влади історики згадують хіба що благодійний комітет, який видавав продукти найбіднішим, та громадські їдальні.

Наслідки першої окупації відчувалися довго: еміграція, насильницьке навертання до православ'я, вивезення культурних цінностей із бібліотек та музеїв, посилення розколу між заходом і сходом України. Історики зауважують: методи, які Росія застосовує сьогодні проти України, майже не відрізняються від тих, що вона використовувала понад сто років тому. Хіба що стали значно жорстокішими.