Побратими згадують загиблого медика 32-ї бригади Володимира Драча

Володимир Драч, відомий побратимам як «Степанович», був фельдшером київської швидкої допомоги у Солом'янському районі. Разом із дружиною, яка також працювала на тій же підстанції, вони часто бачилися лише кілька хвилин під час перезмінок. До лав 32-ї бригади він приєднався у січні 2023 року, коли батальйон лише формувався.

У складі підрозділу Володимир одразу став опорою для бійців. Він облаштував медпункт у холодному сільському клубі, дістав ліки через волонтерів і допомагав хлопцям триматися до першого бою. Офіцер Дмитро згадує, що «Степанович» завжди цікавився історією місць, де стояв підрозділ, і влаштовував для бійців «лікбез». Місцеві діти знали його як людину, яка завжди має цукерки.

Перше серйозне випробування сталося під Куп'янськом. 16 жовтня 2023 року під час евакуації пораненого побратима поблизу села Орлянка Володимир потрапив під обстріл. Уламок снаряда пошкодив йому стопу, пробивши дорогі берці Lowa, які йому передала сестра з Німеччини. Після пів року лікування він, попри поважний вік, повернувся до підрозділу на Великдень 2024-го, хоча міг законно залишитися в тилу. «Я маю бути з хлопцями», — казав він.

На Торецькому напрямку командування вирішило створити проміжний стабпункт у селі Дружба, попри ризики. Коли заступник комбата шукав добровольців для рекогностування, молоді медики вагалися. Володимир викликався першим, попри вмовляння майора Дениса, який нагадував про швидку пенсію. «Хлопці не хочуть, значить піду я», — відповів він. Разом із санітаром «Мальборо» вони вирушили на позицію.

3 липня 2024 року о 5:30 ранку ворожий дрон скинув боєприпас прямо на позицію медиків. Володимир загинув на місці. У нього залишилися дружина та двоє дорослих синів. Побратими кажуть, що десятки бійців 2-го батальйону живі завдяки тому, що колись їх вчасно виніс із поля бою або перев'язав «Степанович».