Перемир'я на умовах Кремля: що це означає для громад України

Розмови про перемир'я, які останніми тижнями лунають із Вашингтона, варто оцінювати не окремо, а в контексті подій попереднього місяця. Посланці Трампа побували спершу в Москві, а згодом у Києві — тобто привезли до української столиці напрацьований російсько-американський план. На столі були як загальні схеми заморожування, так і окремі компоненти, зокрема перемир'я в повітрі та на морі. Частину ініціатив уже вносить українська сторона, але загалом обговорення поки що точиться навколо кремлівських пропозицій, які Київ намагається змінити.

На цьому тлі Трамп шукає винуватця зростання цін на пальне у США. Ним виявляється Україна, яка витісняє нафтопереробку з території РФ, тоді як Путіна Вашингтон ні про що не просить. Далі береться теза, щодо якої сторони, ймовірно, мали загальну згоду — не бити по критичній інфраструктурі — і оголошується, що домовленість досягнута. У Києві та Москві це викликало подив. Президент України змушений підіграти, кажучи про готовність, якщо РФ припинить свої удари. Москва у відповідь не каже ні «згодні», ні «ні».

Важливий і військовий контекст. У РФ на носі «єдиний день голосування», тож політична перемога у вигляді перемир'я на власних умовах Путіну була б доречною. Водночас за даними російської сторони, кількість українських БПЛА зменшилася: 7979 за останні два тижні серпня проти 4989 за перші два тижні вересня. Це тимчасове явище, яке залежить від швидкості виробництва та поповнення запасів. Російські запуски, за даними української сторони, за ті самі періоди становили 3113 і 2187 — теж зниження, пов'язане з ураженням пускових установок і підприємств. Але перевага РФ — реактивні дрони, понад 70 %, а також балістика, не врахована в розрахунку. Кремль розраховує використати цю перевагу, доки Україна не знайшла протидії реактивним «гераням» і має дефіцит боєприпасів для ППО.

Експорт через Чорне море ускладнений для обох сторін, насамперед зерновий. Спроби РФ задіяти балтійські порти, маскуючи своє зерно під «казахстанське», можуть наштовхнутися на проблеми: Латвія планує, хоч поки й не ввела, 300 % мита на транзит російського зерна. Для України удари по Одесі та залізничній інфраструктурі критичніші — через обвал експорту уряд зафіксував падіння надходжень до бюджету, і потреба в зовнішньому фінансуванні зростатиме. В обох випадках постає питання, чи відбудеться посівна 2027 року. У РФ до зриву посівної озимих додається дефіцит дизельного палива та бензину.

Якщо Київ не надасть власного переліку «критичних» об'єктів на території РФ, російський список стане єдиним і базовим для обговорення. Кремль розуміє, що Трампу потрібна «маленька перемога», і вимагатиме максимуму в обмін на мінімум зобов'язань. Тиск на Київ зростатиме, тож найближчі два тижні будуть насиченими на зовнішньополітичні події.

Навіть якщо угоду укладуть, вона протримається не довше за «припинення вогню» з Іраном. Для Кремля принципово послабити переговорну позицію України щодо формату заморожування війни, тож удари відновляться, а у зриві Москва спробує звинуватити Київ. Першим кроком могло б стати надіслане сьогодні українське бачення можливих «обмінів у сфері безпеки» — перелік об'єктів, по яких Україна готова не бити, в обмін на російські зобов'язання. Важлива й швидкість: хто зреагує першим.

Окремий напрямок — робота з державами, зацікавленими в імпорті українського зерна. Представники МЗС мали б відвідувати відомства КНР, Індії, Індонезії, Єгипту, Туреччини, Тунісу, Алжиру, В'єтнаму та Саудівської Аравії. Міністр Сибіга провів телефонні розмови з половиною списку, але інформації про поїздки немає. Солідарна позиція цих країн щодо відновлення експорту зерна стала б вагомим козирем для українських переговірників.