65% підлітків дізнаються про професії із соцмереж — дослідження

Під час національного форуму «Майбутнє, яке обираємо ми!» виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Антон Грушецький представив результати дослідження про професійне самовизначення молоді. Дослідження мало два компоненти — якісний, який виконав КМІС, та кількісний, який провела організація DECIDE.

Перший напрям дослідження тривав у грудні 2025 року: тоді опитали 277 007 респондентів із 396 територіальних громад у 24 областях — від учнів до роботодавців. Другий етап відбувся у березні 2026 року серед учнів 8–11 класів у 390 громадах 24 областей, де участь взяли 111 355 дітей.

За словами Грушецького, з професією визначилися лише 21% учнів 8–9 класів. «Серед учнів 8-9 класів лише 21% відповіли, що вони визначились зі своєю професією. Можна сказати, що це ранні класи і багато хто не знає чим займатись у житті. Але навіть серед учнів 10-11 класів лише 24% визначились з тим як вони бачать свою професію у майбутньому», — сказав він.

Ще один показник — бажання виїхати: кожен п'ятий старшокласник хотів би жити й працювати за кордоном, а реальні можливості для самореалізації у своїй громаді бачать лише 18%. Більшість старшокласників орієнтуються на переїзд до столиці чи великих міст.

Основним джерелом інформації про професії для підлітків є соціальні медіа — 65%. «Цей відсоток буде ще вищим, тому що роль соціальних мереж у житті молоді сильно зросла», — зауважив Грушецький. За його словами, школа поки що не відіграє значної ролі у професійній орієнтації українців.

Серед пріоритетів майбутньої професії учні найчастіше називали заробітну плату — 75%, а також інтерес до справи та самореалізацію — 65%. Такі настрої, за словами соціолога, притаманні мешканцям малих міст і сіл, які прагнуть переїхати до більших населених пунктів. Лише 18% опитаних вважають, що успіху можна досягти з робітничою спеціальністю, тоді як більшість переконані: обов'язкова умова успіху — вища освіта.

Ключову роль у виборі професії відіграє родина. «Школа, батьки, бізнеси, місцева влада – всі партнери. Але родина відіграє найважливішу роль. З хорошого ми бачимо синергію. Серед опитаних батьків 70% хочуть, щоб майбутня професія приносила дохід, а 68% хочуть, щоб професія відповідала нахилам дітей. Але коли батьки могли вільно висловлювати свою думку, то чверть батьків сказали, що вони опиратимуться вибору дітей, якщо це не відповідатиме їхнім очікуванням. Окрім роботи з молоддю потрібно проводити роботу з їхніми батьками», — розповів Грушецький.

Потреби різних категорій дітей у профорієнтаційних заходах вважають врахованими 29,4% респондентів. Впливає на вибір і війна: 28% учнів зважають на безпечні умови праці. Серед роботодавців 78,9% називають важливим партнерство влади, бізнесу та школи, хоча долучатися до профорієнтації їм заважають брак фінансів і часу та недостатня зацікавленість дітей.

Окремий блок дослідження стосувався підлітків і молоді з особливими освітніми потребами. У висновках ідеться, що перехід від школи до подальшої освіти та професійної реалізації є одним із найуразливіших етапів для цієї категорії: окремі можливості підтримки існують, але вони не поєднані в послідовний маршрут від самовизначення до навчання, практики, працевлаштування й адаптації на роботі. Батьки таких дітей активно залучені до планування, проте родинам бракує зрозумілої інформації про доступні освітні й професійні можливості та форми підтримки після завершення школи. Серед можливих напрямів реалізації учасники якісного дослідження згадували технічні й ремонтні роботи, окремі робітничі професії, дистанційну зайнятість, творчі та соціально орієнтовані види діяльності.

Отже, дослідження показує: підлітки орієнтуються на соцмережі й дохід, часто думають про переїзд, а школа поки не стала для них надійним орієнтиром у виборі фаху. Водночас саме родина, на думку соціолога, залишається головним партнером у цьому процесі.