Рада провалила закон про штрафи за швидкість, але ухвалила покарання за гучні авто

Український парламент не дав голосів законопроєкту, який мав суттєво посилити відповідальність за порушення правил дорожнього руху, зокрема за перевищення швидкості та систематичні порушення. Натомість було ухвалено закон, який запроваджує штрафи для тих, хто полюбляє гучні автомобілі й мотоцикли.

Автор тексту, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України, який нині служить у лавах ЗСУ, розмірковує, чи справді розмір штрафу не має значення. На його думку, твердження, що систематичним порушникам штрафи байдужі, — це маніпуляція, і тут варто розділяти кілька різних площин.

По-перше, навіть мінімальні штрафи дисциплінують більшість водіїв. «99% водіїв скидають швидкість перед камерами контролю швидкості», — зазначає автор. За його спостереженнями, навіть кілька поліцейських машин без розпізнавальних знаків, так званих «Фантомів», яких випустили на дороги Києва, змусили місто їхати обережніше. «Зараз абсолютно спокійно по проспектах навіть в лівому ряду тачки їдуть акурат 70 км/год, які не штрафуються. І нікому не жме», — пише він.

По-друге, теза про те, що розмір штрафу не має значення, суперечить статистиці розподілу доходів. Сума штрафу, зазначає автор, по-різному відчутна для зарплати в 20 тисяч і в 200 тисяч гривень. «Штраф має відчуватися родиною», — наголошує він. На його думку, коли мінімальний штраф піднімуть до суттєвих значень, у сім'ях виникатиме питання, чи варто й надалі висмоктувати гроші із сімейного бюджету. Автор не виключає прив'язки штрафу до офіційного доходу чи вартості авто, але визнає й очевидні проблеми такого підходу.

По-третє, є категорія порушників, на яких жодні штрафи не впливають: власники заряджених автомобілів, які влаштовують нічні гонки, їздять під речовинами, без прав і вчиняють смертельні ДТП. Автор нагадує, що в Україні фактично відсутнє покарання за їзду без прав. «Я до чого: закон про збільшення штрафів потрібен. І треба більше Фантомів», — підсумовує він, додаючи, що країні конче потрібна реформа судів і невідворотна кримінальна відповідальність за кермування без прав.

Щодо ухваленого закону про гучні авто, автор не має жодного жалю до їхніх власників. Вони, на його думку, ігнорують комфорт оточуючих, не мають співчуття до людей із підвищеною чутливістю до звуків, зокрема ветеранів. «Свердлити після 8 вечора не можна, гучно музику слухати теж, але крутити гучний двигун без глушника — будь ласка», — зауважує він.

Автор вбачає кореляцію між гучністю, швидкістю та агресивною манерою їзди й сподівається, що після заміни гучних глушників на нормальні зникне й бажання «наступити на тапку». Для тих, хто хоче показати клас, є автодроми, нагадує він, але туди «гонщики» не їдуть.

Окремо автор наголошує: гучні авто й мотоцикли дуже заважають роботі ППО. Він згадує випадки, коли під час повітряної тривоги місцева молодь виїжджала кататися на гучних моторолерах, і зазначає, що в одному райцентрі проти неповнолітніх порушників уже вживали заходів.

Підсумовуючи, автор констатує, що Верховна Рада наочно показала: депутатам шум на дорогах заважає більше, ніж смерті простих громадян. Він також радіє, що скоро завершиться мотосезон і на дорогах стане тихіше.