У Києві зафіксували сказ у кота: що радять ветеринари власникам тварин

У Святошинському районі Києва зареєстрували випадок захворювання кота на сказ. Через це зібралася Київська міська надзвичайна протиепізоотична комісія, у засіданні якої взяли участь представники Держпродспоживслужби, районних адміністрацій, ветеринарних служб та інших відповідальних установ.

За даними Центру громадського здоров'я України, кількість звернень через укуси та контакти з тваринами, які можуть бути інфіковані сказом, в Україні зростає: 2023 року їх було 1845, 2024-го — 2507, а 2025-го — 2531. Реєструють і випадки сказу серед людей: один — 2023 року, по два — у 2024 та 2025 роках, а станом на 1 березня 2026 року — ще один. Усі вони, на жаль, закінчилися смертю пацієнтів.

Ветеринарний лікар, ветеринарний дерматолог і дієтолог, доктор філософії у ветеринарній медицині Едуард Котляров пояснив, чим небезпечна ця хвороба і як діяти після укусу. За його словами, сказ передається через слину зараженої тварини, найчастіше під час укусу, а вірус потрапляє в організм через пошкоджену шкіру чи слизову оболонку й рухається до центральної нервової системи.

«Це хвороба, яка не лікується взагалі. Тобто це стовідсоткова смертність завжди у всіх», — наголошує ветеринар. Він додає, що хворіти можуть усі теплокровні — від корови, коня, мишки чи їжачка до кота, білочки й лисички.

В Україні основну небезпеку становлять дикі лисиці, безпритульні коти та собаки. Вірусу не обов'язково потрапляти безпосередньо в кров — він поширюється нервовими волокнами, тож достатньо найменшої ранки. «Буквально від того моменту, як вірус потрапив у рану, і до моменту, поки він не потрапив у мозок, можна зробити всі ці лікувальні вакцинації, сироватки, які робляться в лікарнях, і у такому випадку ще є шанс вижити», — пояснює Едуард Котляров.

Після укусу чи подряпини підозрілої тварини він радить добре промити рану господарським милом і негайно звернутися до лікарні. Між зараженням і появою симптомів може минути від кількох днів до року — залежно від того, наскільки далеко від голови розташоване місце укусу. «Якщо зробити це якомога швидше після укусу, то ефективність таких заходів дуже висока, і, як правило, усе закінчується добре», — каже лікар.

Окрема тема — вакцинація домашніх тварин. За законодавством собаки та коти мають щороку отримувати щеплення від сказу, і це залишається основним способом захисту. «Якщо тварина не вакцинована, то навіть лікар у клініці має право її не приймати», — зазначає ветеринар.

Якщо ж домашнього улюбленця вкусила невідома тварина, треба з'ясувати, чи була вона вакцинована. Нещеплену тварину радять ізолювати на два тижні та спостерігати: якщо вона їсть, п'є й поводиться адекватно, все гаразд. За вакцинованої тварини ризик значно менший, але стежити за її станом усе одно потрібно.

Мешканцям Києва, особливо в районах поблизу лісів, Едуард Котляров радить бути уважними під час прогулянок: не відпускати собак далеко без повідця, не дозволяти контактувати з невідомими тваринами й тримати улюбленця поблизу в темний час доби.

Серед ознак сказу ветеринар називає різкі зміни поведінки — підозрілу агресивність або, навпаки, неприродну лагідність, сплутану свідомість, сильне слиновиділення та піну в роті. Втім, визначати діагноз самостійно за поведінкою не варто: за будь-яких нетипових змін краще не наближатися до тварини й уникати контакту.

Головний захист, наголошує фахівець, — це вакцинація та недопущення небезпечних контактів. У разі укусу чи подряпини підозрілої тварини слід невідкладно звернутися по медичну або ветеринарну допомогу.