Сказ у Києві: що робити після укусу тварини та як захистити улюбленця

У Святошинському районі столиці зареєстрували випадок захворювання на сказ у кота. Через це зібралася Київська міська надзвичайна протиепізоотична комісія, у засіданні якої взяли участь представники Держпродспоживслужби, районних адміністрацій, ветеринарних служб та інших відповідальних установ.

За даними Центру громадського здоров'я України, кількість звернень через укуси та контакти з тваринами, які можуть бути інфіковані сказом, в Україні зростає: 2023 року їх було 1845, 2024-го — 2507, а 2025-го — 2531. Реєструють і випадки сказу серед людей: один у 2023 році, по два у 2024 та 2025 роках, а станом на 1 березня 2026 року — ще один. Усі вони, на жаль, завершилися смертю пацієнтів.

Ветеринарний лікар, ветеринарний дерматолог і дієтолог, доктор філософії у ветеринарній медицині Едуард Котляров розповів, чим небезпечна ця хвороба. За його словами, сказ передається через слину зараженої тварини, найчастіше під час укусу: вірус потрапляє в організм через пошкоджену шкіру або слизову оболонку та рухається до центральної нервової системи.

«Супер небезпечно. От нічого гіршого, в принципі, немає. Це хвороба, яка не лікується взагалі. Тобто це стовідсоткова смертність завжди у всіх. Всі теплокровні тварини можуть хворіти, починаючи від корови, коня, мишки, їжачка, кота, білочки, лисички і закінчуючи носорогами, жирафами і всім на світі», — наголосив ветеринар.

В Україні основну небезпеку становлять дикі лисиці, безпритульні коти та собаки. Як зазначає Котляров, вірусу не обов'язково потрапляти безпосередньо в кров — він поширюється організмом нервовими волокнами. «Будь-яка маленька подряпинка, тобто порушення цілісності шкіри або цілісності слизової оболонки, якщо це є ранка і туди потрапляє вірус, то він знаходить собі десь нервове закінчення. І буквально від того моменту, як вірус потрапив у рану, і до моменту, поки він не потрапив у мозок, можна зробити всі ці лікувальні вакцинації, сироватки, які робляться в лікарнях, і у такому випадку ще є шанс вижити», — пояснив він.

Після укусу чи подряпини підозрілої тварини лікар радить негайно промити рану та звернутися до лікарні. «Треба обов'язково дуже добре промити рану господарським милом і одразу звернутися до лікарні, щоб розпочати профілактику. Якщо зробити це якомога швидше після укусу, то ефективність таких заходів дуже висока, і, як правило, усе закінчується добре», — каже Котляров. Він додає, що між зараженням і появою симптомів може минути від кількох днів до року — це залежить зокрема від того, наскільки далеко від голови розташоване місце укусу.

Окрема тема — вакцинація домашніх тварин. За законодавством, собаки та коти в Україні мають щороку отримувати щеплення від сказу, і це залишається основним способом захисту. «Головне, щоб вакцинація була регулярною. Згідно із законодавством, кожна тварина має щороку отримувати щеплення від сказу. Якщо тварина не вакцинована, то навіть лікар у клініці має право її не приймати. Це важливо не лише для захисту самої тварини, а й для безпеки людей, які з нею контактують», — зауважив ветеринар.

Якщо ж домашнього улюбленця вкусила невідома тварина, слід насамперед з'ясувати, чи була вона вакцинована. «Якщо своя тварина не вакцинована, а вкусила якась невідома, підозріла тварина, — карантин. Треба просто ізолювати тварину на два тижні та спостерігати. Якщо протягом двох тижнів із нею все добре, вона їсть, п'є і адекватна, значить, усе окей», — радить Котляров.

Мешканцям Києва ветеринар радить бути особливо уважними в районах, де поблизу є ліси та можуть з'являтися дикі тварини. Під час прогулянок не варто відпускати собак далеко без повідця та дозволяти їм контактувати з незнайомими тваринами. «Не відпускати з повідця зайвий раз, не контактувати з безпритульними тваринами, не гуляти там, де тварина може побігти і сконтактувати з кимось невідомим. Плюс не відпускати тварину зайвий раз вночі, коли темно, не видно, хто там де ходить, тобто тримати біля себе близько або постійно в полі зору», — додав він.

Помітити хвору на сказ тварину зазвичай можна за поведінкою: вона стає підозріло агресивною, у неї може бути сплутана свідомість, або навпаки — агресивна тварина раптом стає неприродно лагідною. Часто спостерігається сильне слиновиділення та піна в роті, адже вірус виділяється саме зі слиною. За будь-яких різких і нетипових змін у поведінці тварини краще не наближатися до неї та уникати контакту.

Найважливішим захистом домашніх улюбленців залишається вакцинація та недопущення небезпечних контактів. У разі укусу чи подряпини підозрілої тварини варто невідкладно звернутися по медичну або ветеринарну допомогу.