Судова реформа після «Феміди»: як запобігти впливу на суди

Нещодавні операції «Феміда» та «Форест Гамп» виявили розгалужену систему неформальних контактів із суддями та спроб домовлятися про потрібні рішення. Підозрюваними стали колишня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра та керівник Директорату з питань правової політики Віктор Дубовик. Обидва відповідали, зокрема, за судову реформу.

Така ситуація не нова — центри впливу на суди існували і за попередніх президентів. Андрій Портнов, Олексій Філатов, Руслан Рябошапка, Андрій Смирнов — усі вони намагалися контролювати судову систему. Саме тому проблема не в одній посаді чи людині, а в самій системі, яка дозволяє політикам втручатися у правосуддя.

Показовою є історія суддів Окружного адміністративного суду Києва, які на початку повномасштабного вторгнення намагалися повернути Віктора Януковича на посаду президента. Замість жорсткої реакції влади судді отримали лише «серйозну розмову» від Андрія Смирнова. Сам суд ліквідували лише у грудні 2022 року — після того, як США запровадили санкції проти його голови.

Експерти зазначають: судова система не очищується навіть після реформ. Під час первинного кваліфікаційного оцінювання з близько трьохсот суддів апеляційних судів Києва та області не звільнили жодного. Подальше оцінювання майже трьох тисяч суддів призвело до втрати посади лише 15 з них. У 2025 році Вища рада правосуддя звільнила лише 10 суддів за результатами перевірок та ще 30 — за дисциплінарні проступки.

Особливе занепокоєння викликає повернення недоброчесних суддів. Наприклад, суддя ліквідованого ОАСК Костянтин Кобилянський з непоясненними статками отримав рекомендацію ВККС до Київського окружного адміністративного суду. Разом із ним рекомендації отримали обвинувачений у кримінальних справах Ігор Погрібніченко та ще четверо суддів ОАСК.

«Суддівське середовище не може після чергового викриття суддів-хабарників відмежовуватись і казати, що в кожного своя відповідальність», — наголошують у матеріалах слідства. Водночас понад 1200 суддів досі не завершили кваліфікаційне оцінювання.

Рух до незалежності судів можливий лише через системні зміни: очищення Верховного Суду, збереження вирішальної ролі міжнародних експертів у ключових процедурах та реформування органів, які тиснуть на суддів — ДБР і прокуратури. Важливо, щоб зобов'язання України перед ЄС виконувалися реально, а не імітувалися.

Без цього нові історії про політичний вплив на суди залишаться не випадковістю, а прогнозованим ризиком. Зміна одного посадовця може перекрити один канал впливу, але лише зміна правил та інституцій не дозволить системі породити нового Портнова.