Судова реформа після «Феміди»: що зміниться для громадян

Викриття у судовій системі, що стали відомі завдяки операціям «Феміда» та «Форест Гамп», показали: проблема не в одній людині чи посаді, а в самій системі. Слідчі матеріали засвідчили розгалужену мережу контактів із суддями, спроби домовлятися про потрібні рішення та вирішувати питання поза законом.

Серед фігурантів — колишня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра та керівник Директорату з правової політики Віктор Дубовик, які відповідали за судову реформу. Подібні посади існували і за попередніх президентів: Андрій Портнов за Януковича, Олексій Філатов за Порошенка, а за Зеленського цей напрям курували Руслан Рябошапка, Андрій Смирнов та Ірина Мудра.

Показовою є історія з Окружним адміністративним судом Києва. На початку повномасштабного вторгнення судді намагалися повернути Віктора Януковича на посаду президента, тож спецпризначенцям довелося відключити суд від реєстру рішень. Замість жорсткої реакції судді отримали лише «серйозну розмову» від Андрія Смирнова, а сам суд ліквідували лише у грудні 2022 року.

Експерти наголошують: самообмеження однієї політичної команди не спрацює. Потрібні інституційні зміни, які зроблять суди незалежними від будь-якого впливу. Нинішня реформа суддівського корпусу дає скромні результати. Із близько трьох тисяч суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, посади втратили лише 15. У 2025 році Вища рада правосуддя звільнила лише 10 суддів за результатами перевірок і ще 30 — за дисциплінарні проступки.

Водночас ВРП відправляла у «почесну» відставку з довічними виплатами суддів, причетних до рішень під час Майдану та ОАСКу. Через процедурні лазівки у системі залишаються люди, до доброчесності яких є питання. Наприклад, суддя Тарас Заєць, який у 2014 році відправив учасника протестів під варту, а згодом не зазначив цього у декларації. Або Інна Отрош, яка під час співбесіди звинувачувала владу в окупації Криму.

Оновлена ВККС рекомендувала до судів кількох суддів ліквідованого ОАСКу, зокрема Костянтина Кобилянського з непоясненними статками та Ігоря Погрібніченка, який має кримінальні справи. Такі рішення створюють середовище, де політичний вплив на суди залишається прогнозованим ризиком.

Суддівське самоврядування не змогло очистити систему. Тому експерти пропонують зосередитися на зобов'язаннях України перед ЄС, які мають чіткі дедлайни та прив'язані до фінансування. Серед пріоритетів — перевірка чинних суддів Верховного Суду за участі міжнародних експертів, реформа ДБР та прокуратури, які можуть тиснути на суддів.

Міжнародні експерти мають зберігати вирішальний голос у конкурсах, доки національні органи не доведуть спроможність проводити доброчесні відбори. Важливо, щоб перевірки були результативними, а не символічними. Зміна однієї посади не вирішить проблему — потрібні нові правила та інституції, які не дозволять системі відтворити нових Портнових.