Україна пообіцяла не бити по нафтовій інфраструктурі Казахстану: що це означає

Українська сторона взяла на себе зобов'язання утримуватися від ударів по неросійських нафтових танкерах та критичній інфраструктурі Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) у Чорному морі.

Домовленості досягнуто після переговорів між представниками США та українського керівництва. У межах угоди Київ створив спеціальні контактні пункти, через які комерційні перевізники зможуть обмінюватися інформацією та отримувати інструкції щодо безпечного проходження маршруту.

Україна не атакуватиме інфраструктуру КТК та судна, що прямують до терміналу, за умови, що вони не перебувають під українськими санкціями, не перевозять російську нафту чи інші російські вантажі та не належать російським фізичним або юридичним особам.

Значення цього маршруту важко переоцінити: через КТК проходить близько 2% світових постачань сирої нафти, а європейські нафтопереробні підприємства значною мірою залежать від постачання саме з цього регіону.

В останні тижні ситуація ускладнилася після атак на судна біля Новоросійська, що призвело до зниження активності перевізників. Поки що неясно, чи зможе угода повністю відновити довіру учасників ринку.

КТК — головний маршрут експорту нафти з Казахстану на світові ринки через територію Росії. Труба довжиною 1510 км з'єднує родовища Західного Казахстану (Тенгіз, Карачаганак) з чорноморським терміналом Південна Озереївка біля Новоросійська. Казахстан не має достатніх альтернативних потужностей для експорту нафти, а термінал зазвичай забезпечує близько 2% світових поставок сирої нафти.

Угода покликана знизити ризики для глобальних ринків енергоносіїв і водночас зберегти тиск на російський нафтовий експорт.