У Вінниці 10 вересня попрощаються з Володимиром Реганом та Олександром Олівком

Володимир Реган народився 6 березня 1974 року у Стадниці. Після школи здобув фах механізатора в Гущинецькому вищому професійному училищі, відслужив строкову службу й повернувся до рідного села. Працював у місцевому сільгосппідприємстві, на власній землі, а останнім цивільним місцем роботи стало ТОВ «Поділля-залізобетон», де він був бульдозеристом. Разом із дружиною виростили двох доньок.

До війська чоловік пішов у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Служив у 59 окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, у лавах 9 окремого мотопіхотного батальйону виконував обов'язки водія-механіка БМП. За високу професійність і вірність присязі його відзначили медаллю «За службу українському народу».

«Іншої долі для себе чоловік тоді не вбачав. Готовий був іти навіть водієм бензовоза, лиш би взяли до війська. На фронті він отримав позивний "Дядя Вова" — у ньому вся його доброта, підтримка, рішучість і турбота…», — розповіла дружина Наталія.

Володимир брав участь у боях на Донеччині. Загинув 50-річний захисник 26 грудня 2024 року під час бойового зіткнення поблизу села Нововасилівка Покровського району. Тривалий час доля воїна залишалася невідомою: його мати Надія до останнього сподівалася, що син живий, і була постійною учасницею вінницьких акцій на підтримку полонених та зниклих безвісти. За свідченнями побратимів, через наступ російських військ евакуювати пораненого бійця не вдалося.

Прощання з Володимиром Реганом відбудеться у Стадниці: о 10:00 за адресою вул. Шевченка, 10, а о 12:00 продовжиться у церкві святого Дмитра. Поховають воїна о 13:00 на місцевому кладовищі.

Олександр Олівко народився 23 червня 1976 року у Херсоні, звідки родина невдовзі переїхала до Вінниці. Тут він навчався у середній школі №27, а свідоцтво про базову середню освіту отримав у Погребищі, де й закінчив вище професійне училище за спеціальністю водія-автослюсаря. Пройшов строкову службу.

У цивільному житті Олександр був пастором вінницької церкви «Світле життя» і водночас працював у торговельній сфері: починав менеджером у фірмі «Маріо», згодом відкрив власний магазин сантехніки «Благо». Разом із дружиною Іриною виховував чотирьох дітей — трьох доньок і сина. Нині його вісімнадцятирічний син служить у Збройних Силах України, куди пішов добровольцем, наслідуючи батька.

Волонтерити Олександр почав ще з 2014 року, а на початку масштабної агресії добровольцем долучився до лав Сил оборони. Перший бойовий досвід здобув під час оборони Києва. Згодом став професійним снайпером у складі 1 штурмового батальйону 3 армійського корпусу, на передовій мав позивний «Капелан». Займався відбором і підготовкою майбутніх снайперів як для свого підрозділу, так і для 60 окремої механізованої Інгулецької бригади. Його фронтовий шлях проліг від Київщини до Запорізького, Херсонського та Бахмутського напрямків.

За час служби Олександр пройшов шлях від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта. Загинув 50-річний захисник 5 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання. За мужність і героїзм його відзначено орденом «За мужність» III ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», медаллю «За сприяння обороні Києва» та почесною відзнакою «За мужність та відвагу».

«Як багатодітний батько й пастор, Олександр мав усі підстави не йти на війну. Але служіння Господу він ототожнював зі служінням українському народу та вважав це за велику честь. У війську його віра набула ще більшої сили. Чоловік був надзвичайно міцним духом та волею й усіляко підтримував своїх побратимів», — розповіла дружина Ірина.

Прощання з Олександром Олівком розпочнеться о 10:00 у «Домі молитви» за адресою вул. Праведників Світу, 3-А. Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Мешканців громади запрошують долучитися до церемоній і віддати шану захисникам, які віддали життя за Україну.