Виборчий сезон у союзників: що він означає для України
Упродовж 2027 року у кількох ключових країнах-партнерах відбудуться вибори. Для Києва це період випробувань: від результатів голосувань залежатиме, чи збережеться міжнародна коаліція підтримки.
Виборчі кампанії у США, Франції, Італії та Польщі неминуче торкнуться українського питання. Політичні сили використовують його у своїх програмах: одні наполягають на продовженні допомоги Києву, інші намагаються переключити увагу виборців на внутрішні проблеми. Водночас Росія традиційно намагається скористатися виборчими процесами, щоб посилити наративи про втому від війни та послабити єдність союзників.
У США 3 листопада відбудуться проміжні вибори до Конгресу: повністю оновиться Палата представників (435 місць) і переобереться третина Сенату (33 крісла). Якщо республіканці втратять більшість, президенту Дональду Трампу доведеться шукати компроміси з демократами. Показовим стало зростання впливу лівого крила Демократичної партії: у Мічигані переміг прогресивний кандидат Абдул Ель-Саїд, який підтримує допомогу Україні, але критикує підтримку Ізраїлю. Очікується, що загалом двопартійна підтримка України у Конгресі збережеться.
У Франції президентські вибори призначені на 18 квітня 2027 року. Еммануель Макрон не може балотуватися на третій термін, тож Париж чекає зміна лідера. Соцопитування показують, що лідерка ультраправого «Національного об'єднання» Марін Ле Пен має шанси перемогти, попри вирок у справі про розтрату коштів ЄС. Її зв'язки з Москвою мають давню історію: ще у 2014 році партія отримала кредит 9 мільйонів євро від російсько-чеського банку, а сама Ле Пен визнавала анексію Криму та зустрічалася з Путіним у 2017 році. Після повномасштабного вторгнення вона скоригувала риторику, засудивши агресію, але її соратник Жордан Барделла, який має очолити уряд, виступав проти постачання Києву далекобійної зброї. Найскладнішим суперником для Ле Пен у другому турі може стати правоцентрист Едуар Філіпп — тут вона отримує близько 49% голосів.
В Італії парламентські вибори можливі вже у квітні 2027 року. Лівоцентристський табір розколовся через Україну: колишній прем'єр Джузеппе Конте поставив під сумнів подальшу військову допомогу, заявивши, що Україна «має добре оснащений військовий арсенал» і що партія утримуватиметься під час голосувань за нові поставки. Він наполягає на дипломатичному врегулюванні через діалог із Зеленським і Путіним. Лідерка Демократичної партії Еллі Шляйн категорично відкинула цю ідею, а колишній міністр оборони Лоренцо Гуеріні наголосив, що партія підтримуватиме Київ. Водночас лише 32% італійців вважають перемогу України важливою, а військова допомога становить 0,17% ВВП — один із найнижчих показників у Європі.
У Польщі восени 2027 року обиратимуть Сейм (460 депутатів) та Сенат (100 сенаторів). Країна перебуває у стані двовладдя: проукраїнський уряд Дональда Туска стикається з президентом Каролем Навроцьким, який має право вето. Правляча «Право і справедливість» переживає внутрішню кризу: Ярослав Качинський вимагає ліквідувати асоціацію «Розвиток плюс» експрем'єра Матеуша Моравецького, що призвело до втрати понад трьох десятків депутатів. Кандидат «ПіС» на пост прем'єра Пшемислав Чарнек пропонує «змусити ЄС» зупинити фінансування зброї для України, вимагаючи поступок в історичних питаннях. Ультраправа «Конфедерація» на чолі зі Славоміром Менценом займає найбільш жорстку позицію: він критикує підтримку біженців і вимагає повернення грошей, зброї та боєприпасів, наданих Україні.
Перед українською дипломатією стоїть складне завдання — зберегти підтримку союзників і водночас не стати інструментом у чужих політичних іграх. Виборчий сезон вимагатиме стриманості, гнучкості та прагматизму, адже українське питання у багатьох країнах уже перетворилося на зручний засіб внутрішньої боротьби.
