Білорусь на порозі війни: ціна участі може бути фатальною

Уздовж українсько-білоруського кордону розгорнуто чотири батальйони та загони сил спеціальних операцій, артилерійські підрозділи — загалом тисячі військовослужбовців. Тривають ротації, перевірки бойової готовності, командно-штабні навчання та льотно-тактична підготовка авіації. Білоруське керівництво також вдосконалює транспортну інфраструктуру поблизу кордону: зводить нову дорогу та міст через Прип'ять за кілька десятків кілометрів від України, прискорює будівництво військового містечка й полігону для нової десантно-штурмової бригади.

Окремо відпрацьовуються мобілізаційні заходи — вручення повісток, розгортання пунктів оповіщення. Наприкінці травня російський Генштаб провів раптову перевірку своїх формувань на білоруській території. Розглядається й питання залучення до прикриття кордону загону зі складу колишньої ПВК «Вагнер», а її командування пропонує розгорнути в Білорусі виробництво ударних дронів.

Водночас, за даними української сторони, ознак формування наступальних угруповань немає. Підрозділи виконують завдання саме в прикордонних районах, а не готуються до вторгнення. Це принципова межа, яка означає, що поріг ще не переступлено.

Як зазначає Олег Семененко, доктор військових наук, ситуація 2026 року принципово відрізняється від 2022-го. Тоді Україна не мала сформованих ліній оборони та укріпрайонів на білоруському напрямку. Сьогодні ж там є потужна система протиповітряної оборони та безпілотні авіаційні комплекси, здатні уражати цілі на всю глибину території Білорусі. У разі вступу у війну військова інфраструктура країни — аеродроми, пункти управління, місця зосередження військ — стане законною ціллю.

Пряме залучення до конфлікту матиме катастрофічні наслідки для Білорусі. Це втрата міжнародної суб'єктності, багаторічна ізоляція, нова хвиля санкцій, відтік капіталу та кваліфікованих кадрів, людські втрати й демографічна криза. Найглибша загроза — втрата суверенітету: Росія навряд чи дозволить Білорусі мати власне демократичне керівництво.

Україна послідовно розрізняє режим і народ. Білоруський солдат, інженер, лікар чи студент не є ворогом України. Ворог — це логіка, що штовхає чужу країну в чужу війну заради збереження домінування Кремля. Київ не прагне війни з білоруським народом, і ця позиція не є тактичною поступкою.

Білорусь сьогодні зберігає відносну внутрішню стабільність, але вона тримається значною мірою на тому, що країна формально не бере прямої участі у війні. Вступ у конфлікт здатен зруйнувати цей баланс, і тоді йтиметься не про кілька років труднощів, а про десятиліття наслідків. Увійти в цю війну можна за один день, а виходити з її наслідків доведеться роками. Мінськ стоїть перед вибором: залишитися державою або стати інструментом чужої війни.