На Чернігівщині поховали чотирьох захисників, серед них — Денис Пархоменко, який два роки вважався зниклим

У Варвинській, Коропській та Мринській громадах, а також у Чернігові 10 вересня відбулися прощання з чотирма військовослужбовцями, які загинули, захищаючи Україну.

Олексій Поета народився 25 травня 1986 року у Варві. Після місцевої школи він вступив до Чернігівського регіонального інституту, але через життєві обставини навчання не завершив. Працював на київському підприємстві з виробництва напівфабрикатів, згодом — слюсарем на Гнідинцівському газопереробному заводі та водієм у Полтавському тампонажному управлінні. У 2019 році одружився, у подружжя народилася донька Євгенія. Навіть після розлучення Олексій підтримував дружні стосунки з колишньою дружиною і залишався турботливим батьком. У 2022 році він добровольцем став на захист країни: служив у морській піхоті, а згодом виконував бойові завдання як мінер на Харківському напрямку. Загинув 6 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Поховали Олексія у Варві на кладовищі «Нове». Того ж дня у Варвинській громаді оголосили Днем жалоби.

Григорій Іллєнко народився 11 березня 1991 року в селі Рижки на Коропщині у багатодітній родині, був наймолодшим із дітей — мав двох старших сестер і двох братів. Рано залишившись без батьків, виховувався в інтернаті. У 2010 році закінчив Сокиринський професійний аграрний ліцей, здобувши професії слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та бджоляра, а згодом у Реутинському професійному аграрному ліцеї на Сумщині — ще й фах муляра-лицювальника-плиточника. Жив у сестри в селі Нехаївка. У громаді згадують його як працьовитого чоловіка зі спокійним характером, який допомагав рідним і односельцям. У липні 2025 року Григорія мобілізували, він воював на Покровському напрямку. Загинув 9 вересня 2026 року. Поховали захисника в селі Нехаївка Коропської громади.

Валерій Пасльон народився 7 жовтня 1991 року в селі Лихачів, нині Мринської громади. Після місцевої школи здобув спеціальність слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткувань у Мринському СПТУ-33, проходив строкову службу в Білій Церкві. Працював охоронником на Київському залізничному вокзалі, на хлібопекарні в Чернігові та торговим представником. Разом із дружиною виховував доньку та сина. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до територіальної оборони Чернігова, а в березні 2022 року добровольцем пішов до Національної гвардії України. Служив старшим кулеметником бронеавтомобіля з позивним «Тамада», пройшов навчання в Черкаській області, виконував завдання на півночі Чернігівщини, на Донеччині та на Сумському напрямку. Загинув старший солдат Валерій Пасльон 6 вересня 2026 року внаслідок російського артилерійського обстрілу поблизу Чуйківки Шосткинського району Сумської області. Поховали його в селі Лихачів Мринської громади. У нього залишилися дружина, діти, мама та дві сестри.

Денис Пархоменко народився 31 серпня 1989 року в Чернігові, закінчив школу №28 та профтехучилище №18, після чого працював на одному з місцевих підприємств. У 2022 році він добровольцем долучився до лав ЗСУ. «Денис брав участь у найзапекліших боях за Україну, двічі зазнавав поранень, однак знову повертався на фронт», — згадують рідні захисника. У вересні 2024 року стало відомо, що він зник безвісти, і лише через два роки підтвердилося: Денис загинув 23 вересня 2024 року. Поховали його в Чернігові на кладовищі «Яцево».