Цукерки «Вечірній Київ»: як з’явився солодкий символ столиці

Історія «Вечірнього Києва» розпочалася в середині 1980-х років, коли перед київськими кондитерами поставили завдання створити продукт, який би представив місто нарівні з легендарним Київським тортом. Новий десерт мав стати частиною образу столиці, що активно формувався напередодні святкування її 1500-річчя.

Рецептура виявилася незвичною для того часу. До складу увійшли натуральне молоко, збільшена частка какао, легка коньячна нотка та цілий обсмажений фундук усередині. Таке поєднання робило цукерки схожими на дорогі імпортні ласощі. Виробництво запустили на новітньому обладнанні, що дозволило отримати ніжну кремову начинку та якісну шоколадну глазур.

Назву обрали невипадково: вона перегукувалася з піснею «Як тебе не любити, Києве мій!», де згадується вечірній Київ над Дніпром. Виробники прагнули передати не лише смак, а й атмосферу міста — романтичні прогулянки Хрещатиком, театри, вогні та затишок.

Не менш впізнаваною стала упаковка. Темний фон символізував нічне небо, а золотисті елементи імітували мерехтіння ліхтарів та освітлених вікон. Коробку часто купували не тільки заради солодощів, а й як пам’ятний сувенір.

У радянські часи «Вечірній Київ» був дорогим і дефіцитним товаром. Його брали переважно до Нового року, великих родинних свят або для особливих гостей. Люди шукали цукерки у спеціалізованих магазинах, а черги та покупки «через знайомих» стали частиною міських спогадів.

Після розпаду СРСР виробництво продовжилося під брендом Roshen. Рецептура зберегла головні риси: праліне з фундуком, цілий горіх, шоколадну глазур і характерний аромат бренді. Сьогодні ці цукерки залишаються впізнаваним символом Києва та нагадуванням про його солодку історію.