«Я — європейський українець»: нащадок гетьмана Розумовського розповів про Україну та своє коріння

Граф Грегор Розумовський — нащадок гетьмана Кирила Розумовського. Його предок Григорій Розумовський (1759–1837), син гетьмана, свого часу виїхав з Російської імперії, і саме це, за словами Грегора, врятувало родину від долі більшості інших гетьманських родів. Нині Грегор живе у Відні, займається історією та політичною аналітикою і часто буває в Україні, мріючи отримати тут посвідку на постійне проживання.

В Україні для нього чимало місць, пов'язаних із родом: палац у Батурині, маєтки в Козельці та Лемешах. У 2025 році він обрав київську Андріївську церкву, щоб укласти другий шлюб з українкою Наталією — балериною, яка живе у Відні з 1999 року. «Ми познайомилися 10 років тому. Але саме я повернув її до українства. Тобто це я мотивував її, а не навпаки», — розповідає він.

Одна з тем, які Грегор порушує найчастіше, — покарання воєнних злочинців. Він переконаний: цю дискусію треба вести вже зараз, бо війна колись закінчиться, а питання про відповідальність нікуди не зникне. «Дехто думає, що правильним місцем був би Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. Але я не згоден. Думаю, це має бути не глобальний, а європейський суд», — каже він. На його думку, такий суд міг би діяти в Україні чи навіть у Росії, але його фокус має бути тут, адже Міжнародний кримінальний суд не визнають ані США, ані Китай, ані Ізраїль, ані Саудівська Аравія.

З осені 2022 року Грегор брав участь в англомовному YouTube-подкасті «The Power of Reason» («Сила розуму»), який разом із каналом «1+1» випустив 22 відео. Він обіцяє невдовзі відродити проєкт. За його словами, Україна — улюблений об'єкт російської дезінформації в Західній Європі, і це почалося задовго до 2014-го чи повномасштабного вторгнення. «Щонайпізніше — з 2010 року Україну почали цілком систематично змальовувати як корумповану, відсталу і, по суті, недієздатну державу», — зазначає він. Серед стандартних закидів — звинувачення в корупції, хоча, на його переконання, чимало держав ЄС, зокрема Австрія, корумпованіші, але там ніхто нічого з цим не робить, тоді як Україна бореться.

Росія, вважає Грегор, зробила тактичну помилку, поставивши на ультраправі партії в Європі. Вплив пропаганди, хоч вона й досі активна, з 2022 року колосально впав. «У цьому сенсі біженці стали й лишаються благом для України: вони дали західним європейцям цілком нову картину», — каже він, називаючи українців за кордоном найкращими послами своєї країни.

Окремо Грегор торкається теми Відня як осередку міжнародної агентури. В Австрії діє закон, який дозволяє іноземним спецслужбам робити в країні що завгодно, аби лише не проти самої Австрії. «Тобто КДБ міг вербувати австрійців, щоб, наприклад, убити когось у Німеччині, і це не було незаконно. І досі не є», — пояснює він. Австрійський уряд, за його словами, цікавило лише одне: щоб платили податки.

Згадує він і про синьо-жовту стіну палацового комплексу Шварценбергів у центрі Відня, де навесні 2024 року домалювали портрети Олексія Навального. «Я поважаю пана Навального: і його сміливість, і те, що він зробив. У принципі, він гідний захвату. Але його позиція щодо Криму і щодо сходу України, вочевидь, не витримує критики. Те, що він зробив, було неймовірно сміливо. Але другом України я б його не вважав», — каже Грегор.

Інтерес до східноєвропейської історії, за його словами, походить від родини. «Я на 100% ототожнюю себе з цією родиною. І це також відповідає системі, яку встановив мій предок Кирило. Існує родинний закон, і за ним я — голова дому, а отже, несу перед ним пряму відповідальність», — розповідає він. Української Грегор торкнувся через діда Андреаса (1892–1981), який вивчив її сам, аби відродити коріння родини, і служив у австрійському полку, де розмовляли лише русинською.

Свого часу Грегор служив у західнонімецькій армії: був у частині ракетної артилерії, потім охороняв американську ядерну зброю, а згодом потрапив у радіоелектронну розвідку, де вивчав російську. В Україну він уперше приїхав 1991 року. «Але в 1991-му прибуваю на вокзал, виходжу і бачу солдата із червоною зіркою. Зовсім недавно мене вчили, що червона зірка — це ворог, по ній стріляють», — пригадує він. Тоді ж, під час перебування в Києві, він ходив на демонстрацію Народного руху і коротко зустрівся з В'ячеславом Чорноволом — у його маленькому кабінеті, де саме фарбували стіни, тож Грегор замастив піджак фарбою.

Нині Грегор долучається до збереження родинної спадщини. У Козельці триває відбудова садиби Покорщина, збудованої родичами його сім'ї Дараганами, — єдиної збереженої козацької садиби XVIII століття на Лівобережній Україні. Проєкт втілює журналіст Акім Галімов та Фонд збереження національної спадщини «Реальна історія». «У середині 1990-х ця будівля була в доброму стані. А стан, у якому вона тепер, — наслідок того, що ніхто нічого не робив протягом 30 років. І тут варто спитати: чому українська держава так нічого й не зробила?» — каже він. Грегор також хотів би зустрітися з парафіянами козелецького собору, де похована його прародичка Розумиха, щоб зрозуміти, чому вони досі лишаються в Московському патріархаті.

Загалом себе Грегор Розумовський ідентифікує так: «Я ідентифікую себе з цією країною, як європейський українець. Я завжди ідентифікував себе з родиною. Козацька шляхта, козацька старшина — це частина нашої ідентичності».