Як дощ не зіпсував «Країну мрій»: репортаж з фестивалю

Організатори обіцяли насичену програму: літературна сцена з книжковим ярмарком, музичні виступи, модний показ і, звісно ж, «Алея майстрів». Саме туди з’їхалися ремісники з усієї України, щоб показати та продати свої роботи.

Дістатися до Співочого поля вирішили через станцію метро «Печерська». Далі — на площу Лесі Українки, де мапа підвела: позначки фестивалю не було. Місцеві жителі порадили сісти на 38-й тролейбус або 520-ту маршрутку до кінцевої. Транспорт прийшов швидко, і вже за 15 хвилин ми були на місці.

Квиток на один день коштував 50 гривень. Одразу потрапили на літературний ярмарок, де не втрималися від покупок. Далі — ряди сувенірів: прикраси, іграшки, кераміка, мотанки, вишивка, вироби із соломи та скла. Проте майстер-клас із гончарства, який планували відвідати, не відбувся: через дощ у суботу багато майстрів роз’їхалися.

Серед алей працювала сцена з живою народною музикою. Також можна було почути кобзаря — хоча слухачів виявилося лише п’ятеро. На великій вечірній сцені показували бойовий спас: хлопці та дівчата під дощем босоніж демонстрували елементи самозахисту. Поруч закликали до козацьких забав, але падати в багно ніхто не наважився.

На майданчику ведичної культури пригощали солодощами та пропонували розпис обличчя. В «Україно-японському центрі» навчали орігамі, каліграфії та фурошікі — японського стилю упаковування. У «Майстерні танців» можна було опанувати українські танці, але ми лише поспостерігали.

Наприкінці дня майстрів побільшало, і ми таки знайшли гончарне коло. Майстер Валерій із Черкащини за 35 гривень (замість 40) допоміг виліпити маленьке блюдечко. «Підійшли до справи з практичного боку — добратися до Кіровограда є шанс лише у тарілки», — пожартували ми.

Незважаючи на дощ, фестиваль залишив яскраві враження. Робити щось своїми руками — справжнє диво, а коли рукотворів багато, це і є «Країна мрій».