Готовність Києва до зими: чому досі немає чіткої відповіді

Київ, імовірно, зустріне важку зиму: російські удари по енергетиці триватимуть, і питання лише в тому, як швидко вдасться відновлювати пошкоджене. Проте досі незрозуміло, наскільки місто готове до такого сценарію. Центральна влада ухвалює заходи й кошториси, але не має єдиного стандарту, який би визначав, коли роботу можна вважати завершеною. Через це наради тривають місяцями, а простим людям лишається лише сподіватися на краще.

Історія з планом стійкості для столиці почалася ще в березні, коли РНБО затвердила подібні документи для всіх областей, окрім Києва. Столиці дали тиждень на доопрацювання, але процес затягнувся. Формальною причиною стало те, що від Києва вимагали підпису мера Віталія Кличка, а не керівника військової адміністрації. Через двовладдя, яке існує в місті з 2022 року, документ довго не могли узгодити.

10 березня Київрада ухвалила план вартістю понад 60 млрд грн, частину яких мала профінансувати держава. Підписаний мером документ передали до Кабінету Міністрів та РНБО, але далі почалися піврічні узгодження. У липні віцепрем'єр Олексій Кулеба заявив, що затвердженого плану в столиці немає, а мерія звинуватила уряд у невиконанні домовленостей про співфінансування. Лише 5 серпня, після звіту Кличка на РНБО, план затвердили, щоправда, його вартість скоротили майже вдвічі — до 37 млрд грн, з яких 22 млрд припадає на місто.

Поки тривали суперечки, жодна зі сторін не надала публічної оцінки реального стану підготовки. Відомо лише про окремі проєкти, як-от будівництво резервної теплотраси до масивів Теремки-1 і Теремки-2. Ця гілка має забезпечити теплом 183 будинки, три медзаклади, 18 шкіл і дитсадків у разі зупинки ТЕЦ-5. Приклад Теремків показує, наскільки критичною є залежність міста від великих генеруючих об'єктів, і водночас демонструє, що навіть корисні ініціативи наражаються на критику — заради прокладання мережі довелося погодити видалення 662 дерев, які обіцяють компенсувати новими насадженнями.

Фахівці наголошують: головна проблема — відсутність державного стандарту стійкості. Павло Карась, керівник комунального підприємства «Черкаситеплокомуненерго», пропонує чіткий алгоритм із трьох кроків: спершу забезпечити підтримання тиску в будинкових мережах, потім — циркуляцію теплоносія, і лише врешті — мінімальну теплогенерацію для режиму незамерзання. Без цих базових умов будь-які великі інвестиції в котельні чи нові котли можуть виявитися марними.

Поки що ж держава зосередилася на контролі за тим, як місто витрачає кошти, але не визначила, якого результату потрібно досягти. Тому немає моменту, коли можна сказати: «готово» або «не готово». Натомість тривають наради, а відповідальність розмивається між урядом, мерією та військовою адміністрацією. Уникнення відповідальності стало зручною стратегією для всіх, але взимку, коли в домівках зникнуть світло й тепло, пояснювати людям доведеться комусь одному.