Петиція за порятунок каштанів Києва: що пропонують містяни

Каштанова мінуюча міль роками залишається головною загрозою для київських каштанів. Личинки метелика виїдають тканини листка зсередини, залишаючи сухі руді плями. За теплий сезон шкідник дає до трьох-чотирьох поколінь, через що вже до середини липня дерева стоять обвуглено-рудими, а восени масово скидають листя.

У стані стресу каштан витрачає залишки поживних речовин на повторне цвітіння. Кияни щовосені бачать квітучі каштани, але це не весняна ознака, а виснаження: після нього дерево часто вимерзає або стає легкою здобиччю грибкових інфекцій.

Точного обліку каштанів у столиці немає. За описовою частиною петиції, на балансі комунальних підприємств перебуває орієнтовно 25 тисяч дерев. Ще тисячі ростуть на прибудинкових територіях і в міжквартальних зонах, де їх юридично нібито не існує: на них не виділяють коштів на лікування чи догляд.

Свого часу в Києві намагалися розв'язати проблему заміною порід. Найгучнішим епізодом став скандал 2013 року із закупівлею каштанів сорту Бріотті для Хрещатика: замість обіцяних червоних дерев підрядники висадили звичайні білі гіркокаштани, які так само засохли вже в липні. Відтоді заяви про стійкі альтернативи містяни сприймають з недовірою.

Світова арбористика пропонує інший підхід — ендотерапію, тобто мікроін'єкції препарату в стовбур. Дерево розносить ліки із соком по всій кроні, і личинка гине, щойно починає гризти листя. Для птахів, бджіл і перехожих препарат недосяжний, адже циркулює всередині деревини. Ін'єкції роблять під тиском, гравітаційним методом або через ґрунт.

Метод уже випробували локально: у київському парку Перемога оброблені каштани тримали зелені крони до глибокої осені, у Чернігові щеплення переросли в проєкт «Тінь дерева», а в Полтаві лікування одного дерева коштує близько 4 000 гривень. Цьогоріч у Києві в парках і скверах використовують феромонні пастки — метод із накопичувальним ефектом, який потребує кількох сезонів. Про це розповів перший заступник голови Державної екологічної інспекції України, колишній заступник гендиректора «Київзеленбуду» Дмитро Заруба.

Днями на порталі Київради з'явилася петиція №14435 «Врятувати зелений символ столиці: Програма системного лікування та захисту каштанів Києва мікроін'єкціями». Її ініціював київський активіст Олексій Павленко. Станом на 17 вересня документ підписали понад 4500 користувачів; до завершення збору залишається 16 днів і півтори тисячі підписів, після чого Київрада буде зобов'язана взяти документ у роботу.

Автор петиції пропонує повну вакцинацію орієнтовно 25 тисяч каштанів за 73 мільйони гривень. Оскільки процедуру проводять раз на два-три роки, річні витрати становлять близько 29 мільйонів гривень — 0,026% річного бюджету столиці. Для порівняння, висадка нових саджанців, обрізка аварійних гілок, вивезення сухостою та укладання рулонних газонів коштують місту дорожче.

Серед вимог громади — ухвалити міську цільову програму захисту гіркокаштанів, залучити фахових арбористів, передбачити фінансування на весну, коли ін'єкції найефективніші, а також запровадити прозорий цифровий облік дерев, зокрема у міжквартальних зонах.

Для містян каштан давно є не просто рослиною, а частиною міської ідентичності. Науковці нагадують: те, що ми звемо київським каштаном, — це кінський каштан (Aesculus), родич кленів і лічі, який біологічно не пов'язаний зі справжнім їстівним каштаном. Його квіти мають своєрідну навігацію для бджіл: нектарні плями спершу жовті, а після запилення темнішають до червоного.

Міська історія каштана теж непроста. У 1842 році до приїзду імператора Миколи I на нинішньому бульварі Шевченка висадили каштанову алею, але дерева здалися царю недостатньо стрункими — за ніч їх викорчували, замінивши тополями. Саджанці розібрали кияни й висадили у власних дворах. Найстаріша документально підтверджена алея з'явилася 1862 року в Ботанічному саду ім. Фоміна за пропозицією ректора Афанасія Роговича; частину того кола згодом розірвали під час будівництва станції метро «Університет».

Поки триває збір підписів, каштани продовжують мовчки тримати над київськими вулицями екологічний щит. Виростити нові дорослі дерева за кілька років неможливо, тож питання їхнього порятунку містяни ставлять уже зараз, не відкладаючи на кращі часи.