Ліцензія на Patriot: що потрібно Україні для власного виробництва ракет

Масовані російські атаки балістикою змушують Україну шукати способи зміцнити протиповітряну оборону. Комплекс Patriot залишається одним із небагатьох засобів, здатних ефективно збивати сучасні ракети, але ключова проблема — обмежений запас самих перехоплювачів PAC-3. За рік у світі випускають до 850 таких ракет, а для знищення однієї балістичної цілі потрібно щонайменше два постріли.

Президент США Дональд Трамп заявив про готовність надати Україні ліцензію на виробництво ракет до Patriot. Володимир Зеленський підтвердив, що робота в цьому напрямку вже триває, і йдеться не лише про закупівлю комплексів, а про доступ до технологій та локалізацію виробництва. Під час зустрічі з керівництвом компанії Raytheon у Києві 23 липня 2026 року обговорили спільне виробництво.

Однак ліцензія — це лише дозвіл на старт тривалого процесу. Разом із нею мають передаватися технічна документація, стандарти якості, навчальні програми та механізми взаємодії з сотнями постачальників компонентів. Сьогодні право на ліцензійне виробництво мають лише кілька країн. Японія почала локалізацію два десятиліття тому, Німеччина лише завершує створення власної лінії.

Історія Patriot налічує понад півстоліття. Програма стартувала наприкінці 1960-х, а на озброєння комплекс прийняли у 1984 році. Сучасна ракета PAC-3 MSE — це високотехнологічний виріб, який працює за принципом Hit-to-Kill, влучаючи в ціль напряму. До її створення залучено близько 400 компаній, а найскладнішими компонентами є активна радіолокаційна головка самонаведення та газодинамічна система керування. Розробка PAC-3 MSE тривала понад 13 років — від старту програми у 2004-му до серійного виробництва у 2017-му.

Експерти оцінюють, що повний цикл виготовлення однієї ракети у США сьогодні займає близько 24 місяців. Вартість однієї PAC-3 MSE перевищує 4 мільйони доларів, причому до третини ціни припадає на електроніку та системи наведення.

Для України це виклик, але не неможливий. Країна має власну школу ракетобудування та досвід швидкого масштабування оборонних виробництв. Водночас залишаються відкритими питання умов передачі технологій, наявності кваліфікованих кадрів та балансу між освоєнням іноземної системи і розвитком власних розробок.

Конкретних термінів появи першої української ракети Patriot ніхто не називає. Оптимістичний сценарій — півтора-два роки, але багато залежатиме від обсягу переданих технологій і міжнародної кооперації. Важливіше створити систему, яка працюватиме довгостроково, а не вгадувати дати.