Шлях України до власних ракет Patriot: що насправді означає ліцензія США

Масовані російські атаки балістикою, зокрема по Києву, стали буденністю. Під час окремих обстрілів ворог запускає десятки ракет за ніч. Комплекс Patriot — один із небагатьох засобів, здатних перехоплювати сучасну балістику, але ключова проблема — обмежений запас ракет PAC-3. За рік у світі випускають до 850 таких ракет, а на збиття однієї балістичної цілі витрачають щонайменше два постріли.

Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що постачання PAC-3 — одне з найскладніших питань у переговорах із союзниками. Тому новина про готовність США надати Україні ліцензію на виробництво ракет стала важливим кроком. Зеленський підтвердив, що робота вже ведеться, а 23 липня 2026 року в Києві обговорили спільне виробництво з компанією Raytheon.

Однак ліцензія — це не готовий завод. Це лише дозвіл розпочати тривалий процес: передача технічної документації, стандартів якості, навчання персоналу та налагодження кооперації з сотнями постачальників компонентів. Сьогодні право на ліцензійне виробництво мають лише кілька країн: Японія почала локалізацію два десятиліття тому, Німеччина лише завершує створення власної лінії.

Історія Patriot показує, наскільки це непросто. Програма стартувала наприкінці 1960-х, на озброєння комплекс прийняли у 1984 році, а сучасна ракета PAC-3 MSE розроблялася з 2004 року, і серійне виробництво почалося лише у 2017-му. Найдорожчі елементи — активна радіолокаційна головка самонаведення, газодинамічна система керування та спеціалізована електроніка. Одна така ракета коштує понад 4 мільйони доларів, а комплект електроніки може становити до третини вартості.

Попри складність, Україна має досвід: ракетобудування було однією з провідних галузей ще до війни, а за роки повномасштабного вторгнення оборонна промисловість змогла швидко наростити виробництво. Частину компонентів, ймовірно, виготовлятимуть за кордоном, але фінальне складання та інтеграцію можна буде робити на українських підприємствах.

Головні виклики — не технології, а умови передачі ліцензій, наявність кваліфікованої команди та стратегічне мислення. Важливо не зупиняти розвиток власних ракетних технологій, використовуючи західний досвід для посилення української школи. Щодо термінів: виробництво однієї PAC-3 MSE у США займає близько 24 місяців, до процесу залучено приблизно 400 компаній. Тож горизонт у півтора-два роки виглядає реалістичним, але точну дату першого запуску сьогодні не знає ніхто.