У Луцьку 250 волинян пройшли ходою пам’яті загиблих захисників

·330 слівредакція
У Луцьку 250 волинян пройшли ходою пам’яті загиблих захисників

У Луцьку відбулася пам’ятна хода «Час не лікує», організована родинами загиблих військовослужбовців. Близько 250 волинян пройшли з 40-метровим синьо-жовтим прапором, на якому зазначені імена полеглих.

У суботу, 25 січня, у Луцьку відбулася пам’ятна хода «Час не лікує», яку започаткували дружини загиблих військовослужбовців часів АТО. Захід зібрав близько 250 учасників, які пройшли від Київського майдану до Театрального майдану.

Учасники акції несли 40-метровий синьо-жовтий стяг під назвою «Крила, що нас тримають». Як розповіла керівниця об’єднання матерів і дружин захисників України у Волинській області Катерина Свищ, цей прапор розгортали і минулого року, але сама хода відбулася вперше. На полотнище прикріпили імена загиблих військовослужбовців з Волині.

«Кожне ім'я загиблого з нашої області було прикріплене на прапорі. Так само ходою хочемо привернути увагу, щоб не тільки родини знали про цей прапор і про родини загиблих, а щоб знали всі волиняни», – зазначила Катерина Свищ.

Особиста історія керівниці об’єднання тісно пов’язана з війною: 25 січня 2015 року загинув її єдиний син, офіцер-розвідник, який навчався у Львівській академії сухопутних військ. Він загинув у Дебальцевому. Загалом в об’єднанні матерів і дружин захисників України у Волинській області налічується близько 400 родин.

Серед учасниць ходи була і Світлана Сидорука з села Карасин Камінь-Каширського району. Її чоловік Іван, якому було 58 років, двічі пройшов війну: воював у складі 12 батальйону київського добровольчого об’єднання в Луганській області, а в 2022 році, у перший день повномасштабного вторгнення, пішов до військкомату і служив у 14 бригаді. Після полону він став інвалідом війни.

«20 травня 2023 року ми їхали на схід, як волонтери і він загинув в аварії», – розповіла вдова.

Тетяна Осіпова прийшла вшанувати пам’ять сина Валерія, який загинув 31 серпня 2024 року у віці 37 років. Він працював у Києві та сам уклав контракт на службу. За словами матері, син сказав: «Хто як не я, треба йти воювати за тебе, за племінників і пішов». Валерій воював у складі 93 бригади «Холодний Яр» на Донеччині, переважно біля Бахмута, де й загинув від скиду з дрона.

На Театральному майдані Луцька священики відслужили молебень за загиблими захисниками. Учасники заходу прикріпили символічних голубів з іменами полеглих на стяг та поклали квіти до пам’ятного фотостенду «Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України».

Читайте також