Рік потому: киянка, яка вижила після падіння з 9 поверху, розповіла про своє життя

Сьогодні, 31 липня, минає рік відтоді, як російська ракета влучила у багатоповерхівку на вулиці Василя Кучера, 2А у Святошинському районі Києва, забравши життя 28 мешканців. Вероніка Осінцева, яку вибухова хвиля викинула з 9 поверху, вижила, але втратила батьків — Наталію та Андрія Осінцевих.

Дівчина розповіла, що зараз продовжує справу мами — керує магазином канцтоварів та товарів для творчості, а також пише пісні на важливі для себе теми. «Відмова від війни, відмова від насилля», — ділиться вона.

Вероніка пригадує, що напередодні атаки готувалася до мітингу на підтримку НАБУ і САП, де мала виголосити промову. «Я у пустій квартирі проводила репетицію перед тим, як вийти на мітингу зі своєю промовою. У мене досі є цей текст, він чекає свого часу», — згадує вона.

Тієї ночі дівчина прокинулась на вулиці: від вибухової хвилі вона вилетіла з 9 поверху свого будинку. Її на руїнах знайшов військовий, а потім приїхали медики. «Я просто спала. Потім вибух, я чую крізь сон, відчуття вільного падіння, і наступна секунда, коли я вже відкриваю очі, тут, під будинком. Пролежала я без свідомості десь приблизно півтори-дві години. У мене був перелом зі зміщенням на лівій нозі. Мені зробили чотири операції. Зараз я почуваюся чудово. Як би там росіяни не хотіли зіпсувати мені життя, у них це не вийшло», — розповідає Вероніка.

Вероніка жила з батьками у цьому будинку понад 20 років. Тепер від її кімнати залишився лише шматок стіни. Вона каже, що батьки завжди вислуховували її думки про несправедливість світу, а тепер вона ділиться ними з людьми в інтернеті. «І буквально кожна моя дія, кожне моє слово — це вшанування пам'яті моїх батьків. Вони перестали мене поважати, якщо б я продовжила навіть після цього випадку мовчати», — ділиться дівчина.

Нині Вероніка живе у знайомих, час від часу навідується до зруйнованого будинку. Вона сумнівається, що його відновлюватимуть. «Відновлення ніякого не буде, звичайно, ні. Це будинок в цілому потрісканий. Що тут відновлювати? Я коли сиджу ось там, біля під'їзду, я постійно прислуховуюсь, чи немає якогось тріску, бо мені постійно здається, що я буду там сидіти, а він просто візьме і завалиться», — говорить вона.

Біля будинку облаштували меморіал із 28 фото загиблих, серед яких і батьки Вероніки. «Ось моя мама. Красива. Батько був просто ядерний, а мама — дуже хороша тепла, м'яка. Вона на цій фотографії в сарафані. А тато, він з характером чоловік, ми з ним дуже схожі. Воно буде боліти і воно ніколи не припиниться. Вони не хотіли, щоб я далі жила у депресії, щоб я далі жила у ненависті. Вони хотіли, щоб я жила щасливо і щоб я займалася тим, що я люблю, щоб я просто насолоджувалась далі життям, щоб я жила за них обох. І за свого котика теж», — каже Вероніка.

Загалом унаслідок удару по Києву 31 липня загинула 31 людина, зокрема п'ятеро дітей. Постраждали 159 людей, серед яких 16 дітей. 1 серпня в столиці оголосили Днем жалоби.