На Івано-Франківщині зібрався саміт «Карпатської ініціативи» — без Угорщини

18 вересня на Івано-Франківщині відбувся перший саміт «Карпатської ініціативи». До України приїхали лідери або високопосадовці майже всіх країн, на території яких є Карпати: Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, Чехії та Австрії. Угорщини серед них не було — від неї на Прикарпаття прибув лише заступник посла в Києві.

Питання навіть не в тому, що угорський прем'єр Петер Мадяр проігнорував запрошення, які Київ надсилав неодноразово. Показово, як саме Будапешт поводився під час підготовки до цього візиту.

За два тижні до саміту Верховна Рада ухвалила постанову, якою Україна на національному рівні визнала та засудила радянські репресії проти угорців після Другої світової війни — той злочин, відомий в Угорщині як «маленький робот». Сотні тисяч угорців, переважно цивільних, були вивезені до СРСР, десятки тисяч із них не повернулися додому. Серед постраждалих були й закарпатці. У парламенті розраховували, що це рішення допоможе розтопити лід у відносинах із сусідом, тим паче що час був обраний не випадково: спікер Руслан Стефанчук саме готувався до візиту до Будапешта.

Замість цього спікерка угорського парламенту Агнеш Форштоффер відмовилася зустрічатися з українським колегою, як і будь-хто з угорських посадовців. За кілька днів Стефанчук знову транзитом опинився в Будапешті, повертаючись із зустрічі G7, — і знову без жодних переговорів.

У команді спікера вирішили не загострювати конфлікт. Речник Стефанчука Вадим Колодійчук у письмовому коментарі зазначив: «Українська і угорська команди активно працюють над організацією першої зустрічі голови Верховної Ради з головою Національної асамблеї Угорщини Агнеш Форштоффер. Ми вдячні угорській стороні за офіційне запрошення відвідати Будапешт. Водночас ми готові прийняти Агнеш Форштоффер в Києві, або в будь-якому іншому українському місті за згоди сторін». Водночас окремі депутати оцінювали ситуацію значно різкіше.

Угорські джерела пояснюють відмову тим, що в Будапешті нібито ухвалили принципове рішення: спершу має відбутися зустріч лідерів, і лише потім усе інше. Мовляв, спікерка загалом не надто активна у зовнішній політиці. Ці аргументи суперечать звичайній дипломатичній логіці: зустріч на найвищому рівні завжди потребує підготовки, зокрема переговорів нижчого рангу. А оскільки для розв'язання кризи певні рішення має ухвалювати саме парламент, зустріч спікерів була б доречним кроком.

Ще за два дні до саміту офіс угорського прем'єра не повідомив, чи приїде він до України. Відповідь з'явилася лише в середу пообіді на його сторінці у Facebook — анонс регіональної поїздки заходом Угорщини, яку майже неможливо було поєднати із запропонованим графіком візиту до Прикарпаття та Берегова. У результаті Угорщина виявилася єдиною державою, не представленою на саміті.

Напередодні ж до Будапешта на зустріч із Форштоффер запросили спікера парламенту Молдови Ігоря Гросу. Це дало підстави говорити, що відмова була адресованою саме Україні. Варто додати, що Угорщина наразі є єдиною країною ЄС, яка просуває розділення Молдови та України на шляху до вступу, вже кілька разів пропонуючи відкрити наступні кластери для Молдови, заморозивши процес для України.

Прем'єр Мадяр раніше намагався призначити Зеленському зустріч у Берегові, що суперечить дипломатичним стандартам. Усі зустрічні пропозиції Києва — Будапешт, Брюссель, Львів — отримували відмову. Двічі Зеленський особисто «ловив» Мадяра на багатосторонніх заходах, на самітах ЄС і НАТО; той обіцяв погодитися на повноцінну зустріч, але далі нічого не відбувалося.

Найбільша складність в угорській блокаді України в ЄС — те, що Будапешт уникає конкретики щодо своїх вимог. Лунає лише загальне: Україна має «показати прогрес» у правах меншин. Хоча Київ рухається за узгодженим з угорцями графіком: у вересні проєкт із втіленням домовленостей у сфері освіти передали на розгляд Єврокомісії та угорської сторони. Угорщина ж, яка в червні обіцяла розблокувати всі кластери, своєї обіцянки не виконала.

Речник МЗС України Георгій Тихий пояснював ситуацію так: «Навіть втративши владу, команда Орбана продовжує зривати нормалізацію відносин Угорщини з Україною». Справді, попри зміну керівництва, на середньому рівні люди з попередньої команди зберегли вплив — зокрема, послом Угорщини при ЄС залишається Балінт Одор, якого призначив Петер Сійярто. Політичну відповідальність за курс на цементування кризи несе особисто Петер Мадяр.

Водночас Україна продовжує шукати точки дотику. І тут важливо не схибити у відповідь: першою реакцією може бути бажання відповісти взаємністю й загальмувати меншинне законодавство, але це було б самопокаранням, адже зобов'язання щодо прав меншин однаково доведеться виконати на шляху до ЄС. Якщо їх не виконати, до угорських претензій можуть долучитися Румунія та Болгарія.

Тож найреалістичніший шлях — втілювати вже узгоджені домовленості, не даючи Угорщині легітимних виправдань, і водночас заручитися підтримкою західних партнерів. Вага Берліна, Варшави, Брюсселя й Вашингтона для Будапешта залишається високою. Відновлення довіри можливе — крок за кроком, через поступове відкриття кластерів паралельно з ухваленням законодавства. Але для цього потрібні контакти й зустрічі, зокрема на найвищому рівні, навіть якщо домовлятися про них доведеться через посередників. Поки що ж є одна сторона, яка виступає проти виходу з кризи.