Угорщина проігнорувала Карпатський саміт: що це означає для Закарпаття

18 вересня на Івано-Франківщині відбувся перший саміт «Карпатської ініціативи». Участь у ньому взяли керівники та високопосадовці Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, Чехії та Австрії — тобто майже всіх держав, на території яких є Карпати. Єдиною країною регіону, не представленою на зустрічі, стала Угорщина: від неї приїхав лише заступник посла в Києві.

Запрошення українська сторона надсилала неодноразово, і переговори про можливий приїзд прем'єра Петера Мадяра справді велися. За даними кількох незалежних джерел, офіс угорського прем'єра не відповідав, чи приїде він, аж до середини тижня перед самітом. Зрештою Мадяр опублікував у Facebook анонс поїздки західними регіонами Угорщини, яку майже неможливо було поєднати з візитом до України. Відмови як такої не прозвучало — але й згоди теж.

Це не поодинокий випадок. За два тижні до саміту Верховна Рада ухвалила постанову, якою Україна на національному рівні визнала та засудила радянські репресії проти угорців після Другої світової війни — той самий злочин, відомий в Угорщині як «маленький робот». Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук планував візит до Будапешта, однак голова Національної асамблеї Угорщини Агнеш Форштоффер відмовилася з ним зустрічатися, як і будь-хто з угорських посадовців. Згодом Стефанчук транзитом знову опинився в Будапешті — і знову без зустрічей.

«Українська і угорська команди активно працюють над організацією першої зустрічі голови Верховної Ради з головою Національної асамблеї Угорщини Агнеш Форштоффер. Ми вдячні угорській стороні за офіційне запрошення відвідати Будапешт. Водночас ми готові прийняти Агнеш Форштоффер в Києві, або в будь-якому іншому українському місті за згоди сторін», — заявив у письмовому коментарі речник спікера Вадим Колодійчук.

Пояснення Будапешта — що спершу має відбутися зустріч Зеленського і Мадяра, а вже потім усе інше — суперечить звичайній дипломатичній практиці. Змістовним переговорам лідерів зазвичай передують зустрічі нижчого рівня, зокрема й спікерів, адже частину рішень ухвалює саме парламент. Показово, що за два дні до Карпатського саміту до Будапешта запросили спікера парламенту Молдови Ігоря Гросу — тобто йшлося про адресну відмову Україні.

Угорщина залишається єдиною країною ЄС, яка просуває розділення Молдови й України на шляху до вступу, пропонуючи відкривати кластери Молдові, заморозивши процес для Києва. При цьому Будапешт уникає конкретики щодо своїх вимог. Україна ж рухається за узгодженим графіком: у вересні передала на розгляд Єврокомісії та угорській стороні проєкт змін у сфері освіти. Угорщина, яка в червні обіцяла розблокувати всі кластери, своєї обіцянки не виконала.

Речник МЗС України Георгій Тихий назвав причину такої ситуації: «Навіть втративши владу, команда Орбана продовжує зривати нормалізацію відносин Угорщини з Україною». На середньому рівні державного апарату люди колишньої команди справді зберегли вплив, зокрема в постпредстві при ЄС та посольстві в Києві. Та політичну відповідальність за курс несе особисто прем'єр Мадяр.

Від такої політики потерпає передусім угорська меншина Закарпаття: блокуючи шлях України до ЄС, Будапешт водночас ускладнює ухвалення законів, потрібних самій меншині. Україна ж, попри всі жести зневаги, продовжує шукати точки дотику.

Виходу з кризи наразі не видно. Найреалістичнішим залишається тиск західних партнерів — Берліна, Варшави, Брюсселя та Вашингтона, чия вага для угорського керівництва традиційно висока. Водночас Києву важливо не відповідати взаємністю й не гальмувати меншинне законодавство: це було б самопокаранням, адже зобов'язання щодо прав меншин однаково доведеться виконати, а до угорських протестів могли б долучитися Румунія та Болгарія. Втілення вже узгоджених домовленостей позбавило б Будапешт легітимних виправдань — а відновлення довіри можливе лише крок за кроком і за умови, що обидві сторони готові до діалогу.