У Вінниці попрощалися з воїном Олександром Олівком на псевдо «Капелан»

Олександр Олівко став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення. У мирному житті він був пастором церкви «Світло Життя», а вдома на нього чекали дружина та четверо дітей.

На фронті Олівко служив снайпером у складі 1 штурмового батальйону 3 армійського корпусу. Опанувати цю спеціальність йому допоміг двоюрідний брат Олександр Миколаєнко на псевдо «Грєк». За його словами, родич швидко все схоплював і багато записував, хоча сам він радив йому обрати простішу військову роль.

«Він дуже швидко запам'ятовував, занотовував дуже багато речей. Мене лякало, бо я його відмовляв, тому просив залишитися просто стрілком або куламетником. Але він чомусь все ж таки обрав непросту спеціальність військову, все ж таки пішов снайпером... Він став одним з найкращих», — розповів Олександр Миколаєнко.

Друг Микола Назаренко знайомий з Олівком понад 30 років. Він згадує, що той мав загострене відчуття справедливості та щире бажання допомагати іншим. Снайпером «Капелан» воював ще під Києвом у часи оборони столиці.

«Він пішов снайпером ще під Київ, коли ще була оборона Києва. В нього яка позиція була? Він прочитав в Біблії таку цитату, що більш всього хай людина береже серце своє. І він каже, що Київ — це столиця нашої країни, і це серце нашої країни», — розповів Микола Назаренко.

Зять захисника, військовослужбовець Петро Юкал, розповів, що Олівко загинув 5 вересня на позиції. Разом вони служили лише два місяці, але, за словами Юкала, «Капелан» назавжди залишився для нього прикладом.

«Він був правжнім чоловіком, люблячим татом, захисником, другом. Той, хто послухає, підбадьорить, направить. Той, хто хоче допомогти і по-справжньому, щиро. Я з ним служив лише 2 місяці... В мене своя дорога, в нього своя. Але він залишив дуже хороший приклад», — сказав Петро Юкал.

Нині на захисті країни перебуває і 18-річний син Олександра Олівка Давід.

Прощання відбулося у церкві «Дім Євангеля». Рідні, побратими та однодумці прийшли вшанувати пам'ять захисника у білому вбранні та з живими квітами такого ж кольору — саме так хотів сам Олександр.

В останню путь побратими з 3 штурмової бригади кілька кілометрів несли «Капелана» повз живий коридор вінничан, які навколішках проводжали героя.

Поховали Олександра Олівка з військовими почестями на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

За службу на захист країни він нагороджений орденом «За мужність», «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ, медаллю «За сприяння обороні Києва» та відзнакою «За мужність та відвагу».