Як називали райони Києва сотні років тому: від Хрещатика до Совок
Сучасні назви київських районів зберігають пам'ять про болота, козацькі курені та середньовічні поселення. Розповідаємо, що означали старі топоніми столиці.
Кияни щодня гуляють вулицями, навіть не замислюючись, що колись на їхньому місці були зовсім інші ландшафти. Історичні назви місцевостей часто розповідають, що тут було сотні років тому: ліс, болото, козацький курінь чи татарське поселення.
Наприклад, Хрещатик до XIX століття був не вулицею, а лісистим та заболоченим яром, який називали Хрещатим Яром. Від цієї давньої назви і походить сучасна назва головної вулиці міста. Активна забудова цієї території розпочалася лише у XIX столітті.
Бульварно-Кудрявська вулиця зберігає назву історичної місцевості Кудрявець, яку вважають літописною. У XIX столітті тут з'явилися особняки, прибуткові будинки та один із перших трамвайних маршрутів Києва. Тож сучасний район поєднує давню назву з міською забудовою минулого століття.
Шулявка колись називалася Шелвовим Бором — у давньоруських джерелах згадується «Шелвов Борок», що пов'язують із невисоким лісом із галявинами. У XVII столітті вживали форми Шелвов Борок і Шелвово сельцо, а пізніше закріпилися Шулявка та Шулявщина. У XVIII столітті тут була літня резиденція київських митрополитів, а у XIX столітті район перетворився на робітничу околицю.
Татарка отримала назву у 1860-х роках, коли тут почали селитися нижньогородські татари, серед яких було багато миловарів і торговців. Місцевість сформувалася між Подолом, Лук'янівкою, Щекавицею та Юрковицею. Сьогодні про це нагадують назви вулиць — Татарська, Печенізька, Половецька, Нагірна.
Назва Куренівки, за однією з версій, походить від запорозьких козаків, які поверталися з походів і проводили тут зиму у своїх куренях. Поруч розташована Пріорка, а неподалік — колишні землі садівничого господарства Вільгельма Крістера, на місці якого сьогодні парк «Гірка Крістера».
Сучасна Оболонь колись була низинною територією біля Дніпра, яку використовували як сіножаті. Тут проходила річка Почайна, а сама територія була пов'язана з давніми водними шляхами Києва. Тож варто уявляти Оболонь не як «спальний масив», а як величезну прирічкову територію з болотами, луками та поселеннями.
Солом'янка у першій половині XIX століття була передмістям, яке у 1850-х роках увійшло до складу Києва. Поштовх її розвитку дала залізниця: у 1868–1870 роках тут проклали лінію, збудували вокзал і майстерні. Назва має кілька версій походження — від солом'яних дахів хат до торгівлі сіном і соломою.
Одна з найстаріших назв на території Солом'янського району — Совки, відома ще з XIV століття. Тобто ця назва існувала задовго до появи сучасних районів і транспортних розв'язок.
Голосіївський район взагалі можна назвати архівом київських топонімів: тут перелічують десятки історичних місцевостей — Паньківщина, Передславине, Ямки, Байкове, Деміївка, Ширма, Цимбалів Яр, Добрий Шлях, Голосіїв, Теремки, Феофанія, Лиса гора, Мишоловка, Китаєво, Пирогів, Теличка, Корчувате та інші. Багато з цих назв досі можна знайти на карті міста.
На Печерську є місцевість Звіринець, яка асоціюється з Ботанічним садом. Але тут знаходяться Звіринецькі печери — археологічна пам'ятка, пов'язана із Звіринецьким монастирем, що існував у XII–XVII століттях. Печери розташовані на глибині приблизно 13–14 метрів, а найдавніші написи в них датують першою половиною XIII століття.
У центральній частині Голосіївського району збереглися назви Паньківщина та Передславине. Паньківщина сьогодні асоціюється з районом біля Володимирської та Жилянської, хоча сама місцевість існувала задовго до сучасної забудови. А Передславине пов'язують із давньокиївським періодом.
Ці назви — не просто географічні позначки, а жива пам'ять про те, яким був Київ століття тому.
