Дизель дорожчає: як удари по НПЗ Росії та війна на Близькому Сході впливають на ціни

Світовий ринок нафти й дизельного пального переживає складний період. Ціни зростають, і причин цьому кілька — від обмеження потоків через Ормузьку протоку до скорочення російської нафтопереробки. Розуміння цих процесів важливе для України, адже від них залежить і вартість пального, і перебіг переговорів про енергетичне перемир'я.

За словами президента США Дональда Трампа, Україна нібито «спричиняє дефіцит дизельного пального» своїми ударами по російських об'єктах. Він закликав Володимира Зеленського припинити ці удари, зазначивши, що в Росії є «багато інших цілей». На момент цієї заяви середня роздрібна ціна дизелю у США сягнула 6,06 дол. за галон проти 3,71 дол. роком раніше — зростання понад 60% від початку американо-ізраїльської війни з Іраном.

Проте фактична картина складніша. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, у серпні країни Перської затоки експортували близько 13 млн бар./добу нафти — майже вдвічі менше за довоєнний рівень. Експорт нафтопродуктів упав майже на 60%, або на 3,7 млн бар./добу. У серпні чистий експорт дизелю та газойлю з Перської затоки скоротився до 390 тис. бар./добу — трохи більше чверті лютневого рівня. Сукупні втрати експорту дизелю з Перської затоки та Росії становили близько 1,6 млн бар./добу проти лютого. До війни ці два джерела забезпечували майже 45% світової морської торгівлі дизелем.

Окремий чинник — безпека морських шляхів. Після атак хуситів 2024 року нафтові потоки через Баб-ель-Мандеб скоротилися до 4,0 млн бар./добу в середньому за січень—серпень проти 8,7 млн 2023-го. У вересні загроза знову зросла: хусити посилили атаки на саудівську інфраструктуру та, ймовірно, встановили контроль над островом Перім. Навіть без повного блокування це підвищує страхові та фрахтові витрати.

11 вересня безпілотники, запущені з території Іраку, уразили об'єкти вздовж нафтопроводу East-West у Саудівській Аравії. Систему зупинили як запобіжний захід. Технічна пропускна здатність цього маршруту сягає 7 млн бар./добу, і за попередніми даними він може залишатися значною мірою недоступним три-п'ять тижнів. 14 вересня ціна Brent наблизилася до 108 дол. за барель.

Удари по російських НПЗ створюють інший тип ризику. Вони не скорочують світового постачання сирої нафти, адже частину сировини Росія спрямовує на експорт. Головний ефект — на ринку пального: пошкодження заводів зменшує випуск дизелю, бензину та авіагасу. У Росії це спричиняє локальний дефіцит і дорожчу логістику, а в Європі зростає маржа переробки.

За експертною оцінкою, удари по російських НПЗ могли пояснити не більш як 15% загального зростання цін на дизпальне. Решта пов'язана переважно з бойовими діями на Близькому Сході та спричиненими ними логістичними обмеженнями. Отже, заява Трампа має фактичну основу, але невиправдано перебільшує роль України.

Для України ціна відмови від ударів по російській нафтопереробці висока. Російські НПЗ забезпечують пальне для воєнної логістики та експортні доходи. Пауза без рівноцінної поступки Росії послабить український економічний тиск.

14 вересня Трамп заявив, що Росія й Україна начебто погодилися припинити удари по енергетичній інфраструктурі. Деталей він не оприлюднив, а Москва формально не підтвердила домовленостей. Зеленський повідомив лише про готовність України зупинити удари, якщо партнери забезпечать реальне припинення російських атак на українську критичну інфраструктуру. Отже, чинного перемир'я поки немає.

Перед опалювальним сезоном цивільна енергосистема України особливо вразлива. Гарантована пауза дала б час завершити відновлення частини пошкодженої інфраструктури, накопичити обладнання та паливо, посилити захист. Водночас коротка пауза в січні 2026 року не запобігла відновленню атак на українську енергетику — це показує слабкість усних домовленостей без контролю та відповідальності.

Щоб домовленість була прийнятною, потрібні спільний письмовий перелік захищених об'єктів, незалежний моніторинг, швидке встановлення порушень і право України відновити дії після підтвердженої російської атаки, обмежений строк і пакет гарантій — додаткові засоби ППО, перехоплювачі, ремонтне обладнання, фінансування запасів.

Отже, світовий нафтовий шок має мережевий характер. Головний чинник дорожчання — війна на Близькому Сході та випадіння експорту з Перської затоки. Українські удари по НПЗ РФ посилюють дефіцит, але не пояснюють його самостійно. Київ може обговорювати паузу лише в обмін на дієві гарантії захисту української електроенергетики, газової системи та теплопостачання протягом зими.