Сказ у кота на Святошинському: що радять ветеринари киянам

У Святошинському районі столиці підтвердили випадок захворювання на сказ у кота. Через це відбулося засідання Київської міської надзвичайної протиепізоотичної комісії, у якому взяли участь представники Держпродспоживслужби, районних адміністрацій, ветеринарних служб та інших відповідальних установ.

За даними Центру громадського здоров'я України, кількість звернень через укуси або контакти з тваринами, які можуть бути інфіковані сказом, в Україні зростає: у 2023 році їх було 1845, у 2024-му — 2507, а у 2025-му — 2531. Реєструють і випадки сказу серед людей: один у 2023 році, по два у 2024 та 2025 роках, а станом на 1 березня 2026 року — ще один. Усі вони, на жаль, завершилися смертю пацієнтів.

Ветеринарний лікар, ветеринарний дерматолог і дієтолог, доктор філософії у ветеринарній медицині Едуард Котляров розповів, чим небезпечна хвороба, як передається та що робити після укусу. За його словами, вірус передається через слину зараженої тварини, найчастіше під час укусу, потрапляє в організм через пошкоджену шкіру чи слизову та рухається до центральної нервової системи.

«Супер небезпечно. От нічого гіршого, в принципі, немає. Це хвороба, яка не лікується взагалі. Тобто це стовідсоткова смертність завжди у всіх. Всі теплокровні тварини можуть хворіти, починаючи від корови, коня, мишки, їжачка, кота, білочки, лисички і закінчуючи носорогами, жирафами і всім на світі», — наголосив ветеринар.

В Україні основну небезпеку становлять дикі лисиці, безпритульні коти та собаки. Вірусу не обов'язково потрапляти безпосередньо в кров — він рухається організмом по нервових волокнах, тож достатньо навіть невеликої подряпини.

«Будь-яка маленька подряпинка, тобто порушення цілісності шкіри або цілісності слизової оболонки, якщо це є ранка і туди потрапляє вірус, то він знаходить собі десь нервове закінчення. І буквально від того моменту, як вірус потрапив у рану, і до моменту, поки він не потрапив у мозок, можна зробити всі ці лікувальні вакцинації, сироватки, які робляться в лікарнях, і у такому випадку ще є шанс вижити», — пояснив Котляров.

Після укусу чи подряпини підозрілої тварини лікар радить негайно промити рану господарським милом і звернутися до лікарні, щоб розпочати профілактику. Між зараженням і появою симптомів може минути від кількох днів до року — це залежить, зокрема, від того, наскільки далеко від голови розташоване місце укусу.

«Треба обов'язково дуже добре промити рану господарським милом і одразу звернутися до лікарні, щоб розпочати профілактику. Якщо зробити це якомога швидше після укусу, то ефективність таких заходів дуже висока, і, як правило, усе закінчується добре», — зазначив ветеринар.

Окрему увагу він радить приділяти вакцинації домашніх тварин: згідно із законодавством, собаки та коти мають щороку отримувати щеплення від сказу. Це основний спосіб захистити тварину, а невакциновану тварину лікар у клініці має право навіть не приймати.

«Головне, щоб вакцинація була регулярною. Згідно із законодавством, кожна тварина має щороку отримувати щеплення від сказу. Якщо тварина не вакцинована, то навіть лікар у клініці має право її не приймати. Це важливо не лише для захисту самої тварини, а й для безпеки людей, які з нею контактують», — додав Едуард Котляров.

Якщо ж домашню тварину вкусив невідомий собака чи інша тварина, насамперед треба з'ясувати, чи була вона вакцинована. Невакциновану тварину радять ізолювати на два тижні та спостерігати: якщо за цей час вона їсть, п'є і поводиться адекватно, все минулося. За вакцинованої тварини ризик значно менший, але стежити за її станом усе одно потрібно.

У Києві власникам радять бути особливо уважними в районах, де поблизу є ліси та можуть з'являтися дикі тварини. Під час прогулянок не варто відпускати собак далеко без повідця, дозволяти їм контактувати з невідомими тваринами та гуляти в темний час доби.

«Не відпускати з повідця зайвий раз, не контактувати з безпритульними тваринами, не гуляти там, де тварина може побігти і сконтактувати з кимось невідомим. Плюс не відпускати тварину зайвий раз вночі, коли темно, не видно, хто там де ходить, тобто тримати біля себе близько або постійно в полі зору», — порадив ветеринар.

Ознаки сказу можна помітити у поведінці тварини: вона стає підозріло агресивною, у неї може бути сплутана свідомість, або навпаки — агресивна тварина раптом стає неприродно лагідною. Часто спостерігається сильне слиновиділення та піна в роті. Втім, самостійно визначати діагноз лише за поведінкою не варто: за будь-яких різких і нетипових змін краще не наближатися до тварини та уникати контакту.

Найважливішим захистом домашніх улюбленців залишається вакцинація та недопущення небезпечних контактів. У разі укусу чи подряпини підозрілої тварини слід невідкладно звернутися по медичну або ветеринарну допомогу.