Як у 1990-1991 роках світові лідери намагалися втримати Україну в СРСР

На межі 80-х – 90-х років минулого століття в СРСР розгорталися процеси, які зрештою призвели до розпаду Союзу. В Україні вони набули форми Народного руху за перебудову, що, як розуміли в Кремлі, мав на меті вихід республіки зі складу СРСР.

Союзний центр намагався протидіяти цим процесам, і на українському напрямку це було особливо помітно. Одним із інструментів тиску стали візити до Києва лідерів провідних держав світу, яких Горбачов використовував для підтримки ідеї збереження Союзу. Важливим контекстом була ядерна зброя: Україна успадкувала від СРСР третій за величиною ядерний арсенал у світі — 220 носіїв, зокрема 176 шахтних пускових установок та 44 стратегічні бомбардувальники.

Першим таким гостем у червні 1990 року стала прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер. Формальним приводом було відкриття Днів Великобританії, але справжньою метою — підтримка Горбачова. Вона вважала його прогресивним реформатором і побоювалася, що розпад Союзу призведе до дестабілізації в Європі та втрати контролю над ядерною зброєю. Під час виступу у Верховній Раді Тетчер наголосила, що Україна має перспективу в складі Союзу.

Найбільш резонансною стала її відповідь на запитання народного депутата Дмитра Павличка про можливість відкриття українського посольства у Великобританії. Тетчер порівняла Україну з Каліфорнією чи Квебеком, зауваживши, що посольства відкриваються лише для країн із повним державним статусом. Тоді це викликало обурення, але вже 16 липня 1990 року Україна ухвалила Декларацію про державний суверенітет, а 10 січня 1992 року встановила дипломатичні відносини з Великобританією. Посольство України в Лондоні запрацювало у вересні того ж року.

У липні 1991 року до Києва прибув канцлер Німеччини Гельмут Коль. Зустріч із Горбачовим провели в Межигір'ї, оминаючи центр міста, де тривала багатотисячна демонстрація противників нового союзного договору. Коль заявив, що економічна підтримка СРСР можлива лише за умови врегулювання відносин із республіками, і наголосив, що Німеччина проти застосування сили. Уже за пів року ФРН першою серед західних країн визнала незалежність України та відкрила посольство в Києві.

Того ж літа до СРСР приїхав президент США Джордж Буш. Його виступ у Верховній Раді 1 серпня 1991 року увійшов в історію як промова «котлета по-київськи». Буш заявив, що американці не підтримають «самовбивчого націоналізму», фактично ставши на бік Горбачова. Ці слова викликали ефект холодного душу, а згодом були названі однією з найневдаліших промов президента США. Уже 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність, а в травні 1992 року Буш приймав Леоніда Кравчука у Вашингтоні як президента незалежної держави.

Ці події показують, як світові лідери намагалися зберегти стабільність, боячись наслідків розпаду СРСР. Україна ж довела, що здатна самостійно визначати свою долю, і сьогодні є повноправним членом міжнародної спільноти.