Повітряна війна: чи спрацює доктрина генерала Дуе в Україні

Президент Володимир Зеленський у липневому інтерв'ю Financial Times заявив, що небо визначить результат цієї війни. Сьогодні це аксіома і для України, яка намагається перехопити ініціативу в повітряній війні, і для Росії, яка не збирається її поступатися.

Експерти сперечаються, хто більше виграє від розширення повітряного протистояння. Одні кажуть, що велика територія РФ стає її вразливим місцем, адже мільйони квадратних кілометрів неможливо прикрити засобами ППО. Інші заперечують, що Україна лишається вразливішою через перевагу агресора в ракетному озброєнні, а від балістики не захищений навіть Київ.

Водночас історичний досвід свідчить: виснажити супротивника повітряними ударами вкрай складно. У Другій світовій бомбардування німецьких міст не зламали опір Вермахту, Японію до капітуляції підштовхнула лише ядерна зброя. Невдачею завершилися спроби США вбомбити Північний В'єтнам "в кам'яну добу" та ракетно-бомбові удари в ірано-іракській "війні міст" 1980-х.

Атаки з повітря найефективніші, коли противник не готовий їх терпіти. Це підтвердила нещодавня ескалація на Близькому Сході: загартовані Іран та Ізраїль вистояли, а от благополучні країни Перської затоки — Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ — виявилися не готові попрощатися зі звичним комфортом. В Україні та Росії страждання цивільного населення розглядають як неминучі витрати війни, тому такої слабкої ланки тут немає.

Відмінність між сторонами — в інформаційній політиці. Україна з перших місяців великої війни активно висвітлює наслідки ворожих атак, що допомагає консолідувати суспільство. Росія ж тривалий час замовчувала та применшувала удари по своїй території, підтримуючи ілюзію контролю. Однак у 2026 році, коли повітряні атаки інтенсифікувалися, приховувати наслідки стає дедалі складніше: вони відчутно впливають на побут мільйонів росіян.

Українська логіка тиску на РФ не розрахована на те, що Путін пожаліє своїх громадян. Вона ґрунтується на тому, що для Кремля неприйнятно визнати втрату контролю над війною. Нарощування ударів може змусити Росію піти на компроміси, зокрема часткове припинення вогню. Але ймовірний і протилежний сценарій: агресор змінить інформаційну парадигму на "іранську" модель, використовуючи втрати для мобілізації населення.

Не виключено, що взаємні повітряні удари взагалі не вирішать долю війни, і доктрина генерала Дуе вкотре не спрацює. Ключову роль може зіграти зовсім інший чинник — але поки що про це не готові замислюватися ні ми, ні наш ворог.